Заготівельники скуповують у селах гарбузове насіння по 4555 грн, соняшникове по 10, горобину по 8 грн. За кілограм квасолі платять 3037, залежно від сорту. Порожні стручки беруть по 10 грн.
У неділю надвечір біля магазину в центрі села Волинка за 13 км від Сосниці на Чернігівщині чекають десятеро людей. Обговорюють комбайн для збирання гарбузів, про який читали в газетах.
Ціна змінюється щотижня, каже одна з жінок. Минулого разу гарбузове насіння брали по 64 гривні. Скільки тепер заплатять?
До натовпу під’їжджає білий мікроавтобус.
Платимо 50 гривень за кілограм. Машина майже повна. Не здавайте, якщо не хочете, оголошує один із заготівельників. Частина людей чіпляють мішки на велосипеди і їдуть додому. Скуповуємо гарбузове насіння по всій області. Врожай хороший, у кожному селі його повно. Вартість також упала, бо фермерські господарства чимало зібрали.
Ми засадили 20 соток. Торік здавали насіння по 70 гривень за кілограм. Можна було заробити. Цього року ціни впали. Вчора онук відніс торбинку. Вторгував 140 гривень, на квиток до Чернігова вистачило, розповідає 85-річна Ольга Власенко.
Родина 49-річного Володимира Надточія посадила 10 соток гарбузів.
Заробляє той, хто великі ділянки спеціально для продажу має, говорить. Ми переважно коровам і качкам згодовуємо гарбузи. А матері шкода насіння, то вибирає його, сушить.
Це ліки від стресу. Така робота нерви заспокоює, приєднується до розмови 76-річна Наталія Матвіївна. Торік ціна добра була, 2500 гривень за насіння виручила. Щодня ріжу по кілька штук гарбузів. Як дуже холодно, наливаю всередину гарячу воду. Вибираю насіння, сушу на сонці або на печі. Беруть тільки сире, смажене не можна здавати. На кілограм потрібно десь півтора відра.
Гарбузове насіння та квасолю в селах здають найчастіше, кажуть заготівельники. Окрім них, скуповують пір’я качок по 100 грн/кг, сірих гусей по 200, білих 250 грн. Шкурки кролів коштують 150 грн/кг, прополіс 1200. Макулатуру заберуть по 1 грн/кг, картон по 1,5 грн.
Каштани пропонували здавати по 2 гривні кілограм, але охочих немає, говорить заготівельник. Прізвища не називає.
За кілограм польських грибів у селах у середньому платять 1317 грн. Білі коштують 4070 грн/кг, залежно від розміру.
Заробляти на грибах наш сімейний бізнес, каже 57-річна Світлана Биковець із села Купчичі Корюківського району. Любимо із сестрою збирати лисички. За три дні можемо по центнеру грибів із лісу наносити. Спочатку возили продавати на базар у місто Мена. Тоді в сусідню Корюківку на заготівельний пункт. Наймали машину спеціально. До нашого бізнесу приєднався мій син. Згодом односельці теж почали на грибах заробляти. Приходиш у ліс людей повно. Всі шукають. Зараз не тільки збираємо лисички, а й приймаємо їх у інших. Ціна часто міняється. Спочатку кілограм коштував 50 гривень. Потім платили 70 і дорожче. Гриби забирають заготівельники. Кажуть, відправляють за кордон переробляти на ліки. Цього року ліси були аж надто щедрі на різні гриби. Мішками набирали білі, бабки, сироїжки, маслюки, польські. Люди їхали велосипедами, машинами, кіньми, мотоциклами. Прикро, що галявини з лисичками поступово зникають. Ліс активно випилюють. Заробітки на грибах зменшилися. Син уже думає їхати на заробітки за кордон.
За сезон здавав пів тонни каштанів
У Києві кілька років поспіль приймали каштани. Кілограм коштував 2 грн. Один із таких пунктів розташований на просп. Оболонському. Знайти його непросто. 20 хв. довелося блукати дворами. Дорогу підказав місцевий. Біля будівництва помічаю вагончик із написом “вторсировина”. Всередині він до стелі забитий картоном.
Каштани цього року не беремо, каже 74-річний Олег Потоцький. Працює приймальником вісім років. Раніше за сезон здавав зі свого пункту пів тонни. Приносили різні люди, але не бомжі. Каштани треба встигнути зібрати до морозів, бо потім вони не придатні до переробки. Відправляли їх на фармацевтичні заводи.
В інтернеті є карта пунктів, де можна в столиці здати каштани. У частині з них кажуть, що кілька років уже не приймають. Дехто взагалі не чув про таке.
Ніде не здасте. Завод, що скуповував каштани, закрили. Та й зараз ця хвороба, нікому їх носити, говорить телефоном Володимир Іванович, працівник пункту прийому в Броварах поблизу Києва.
Каштани продавали раніше за кордон для виготовлення ліків. Тепер на них немає попиту, каже працівниця столичного підприємства “Вторма”.
Анна ЖЕЛЕЗНЯК