Президент Дональд Трамп змінює підхід до зовнішньої політики США, відходячи від стратегії стримування Китаю та просуваючи модель, засновану на розподілі сфер впливу.
Цю зміну відображають низка останніх рішень адміністрації — зокрема відмова запроваджувати санкції після масштабних кібератак і скасування заборони на експорт високопродуктивних чіпів Nvidia H200 до КНР.
У порівнянні з першою каденцією, коли Трамп прагнув обмежити доступ Пекіна до американських технологій, нинішній курс позначається різким розворотом у бік поступок і компромісів.
Подібний зсув прослідковується і в підході до Росії: адміністрація демонструє готовність враховувати територіальні здобутки Москви в Україні та, за повідомленнями, схиляє Київ до передачі Росії всієї території Донбасу як частину домовленості про «стратегічну стабільність».
У політичних пропозиціях також фігурує ідея повернення Росії до формату G7, а оприлюднена стратегія національної безпеки виглядає менш конфронтаційною щодо Москви, ніж деякі позиції щодо європейських союзників.
У пропонованій моделі глобальної взаємодії стабільність має випливати з домовленостей про сфери впливу: для США це означає посилення контролю над Західною півкулею, протидію Венесуелі та чіткі застереження Китаю й Росії щодо втручання у внутрішні справи Сполучених Штатів.
Також у адміністрації обговорюється концепція нового формату «Core 5», до якого могли б увійти Китай і Росія, що створило б контраст із існуючими союзницькими майданчиками. Колишня директорка з європейських питань у Раді національної безпеки Торрі Тауссіг зауважила, що такий підхід відповідає баченню світу, орієнтованому на співпрацю з великими державами й визнання їхніх сфер впливу.