22 вересня у землі Бранденбург, що у Німеччині, відбулися вибори у місцеву раду – ландтаг. Після аналогічних перегонів у Саксонії й Тюрінгії, де перемогли ультраправі “Альтернатива для Німеччини” (АдН) та “Союз Сари Вагенкнехт” (ССВ), перегони у Брандербурзі мали стати показовими для основної партії правлячої коаліції – “Соціал-демократичної партії Німеччини” (СДПН).
Саме від неї Олафа Шольца висунули на посаду канцлера. Більше того, Бранденбург – ще й рідна земля політика (він мешкає у столиці землі – місті Потсдам). Попередні опитування свідчили про перемогу АдН. Тому результатів волевиявлення бранденбуржців очікували з таким нетерпінням.
Ранок понеділка, 23 вересня, приніс Олафу Шольцу втішні новини: СДПН з результатом у 30,9% обійшла АдН. Відтак у Шольца високі шанси залишитися на посаді за підсумками загальних виборів до Бундестагу у вересні 2025 року. Утім, стримавши наступ ультраправих і правих, СДПН не змогла остаточно відкинути їх на низькі позиції. А це сигнал, котрий змушує задуматися.
Коаліційні нариси
Земля Бранденбург є регіоном соціал-демократів, котрі залишаються правлячою партією там з 1990 року, від возз’єднання Німеччини. Там мешкає понад 2 мільйони людей, тому їхні настрої важливі для загальних перегонів.
І от 22 вересня, віддавши перемогу рідній СДПН, виборці землі вивели АдН на друге місце з невеликим відривом (29,2%). На додачу, третю сходинку посів ССВ з 13,5%. На четвертій правоцентристські християнські демократи (12,1%). Сумарно ультраправі (без християнських демократів) мають 42,7% голосів, що дозволяє їм брати участь у коаліційних переговорах. Тим паче, варіантів у СДПН обмаль: партія “Союз 90/зелені” не подолала бар’єр у 5% і не потрапляє до ландтагу, як і “Ліва партія”.
Бранденбург не Франція?
Прем’єр землі Бранденбург Дітмар Войдке перед виборами заявив, що полишить свою посаду у разі лідерства ультраправих.
Тому нині він, без перебільшення, святкує: “Це важлива перемога для мене, моєї партії, землі Бранденбург, бо з початку кампанії нашою метою було забезпечення стабільності”.
Але якщо Войдке хоче залишитися прем’єром, йому доведеться формувати уряд меншості з християнськими демократами або розглядати альянс із ССВ. Головний кандидат від ССВ Роберт Крамбах уже заявив, що участь “Союзу Сари Вагенкнехт” у коаліції можлива лише за умови припинення допомоги Україні. Причому не останнім пунктом у цих вимогах підтримка українських біженців. Також є наполягання відмови від розміщення американських ракет на території Німеччини. Тобто, ССВ акцентує на традиційній для консерваторів тематиці. Натомість лідер зелених, котрі програли вибори, закликає не припиняти підтримку нашої країни.
Обидві політичні сил ніби забули про номер 2 у перегонах – АдН. Співголова партії Аліса Вайдель заявила, що її політична сила – “партія майбутнього”. Інший співголова, Тіно Хрупалла, звинувачує інші партії у свідомій грі проти АдН, але звертає увагу – політсила отримала блокуючий пакет меншості. Іншими словами, вона може застопорити будь-яке рішення у ландтагу і користуватиметься цим, щоб схилити інші політичні сили до співробітництва. Тобто, у Німеччині розпочинаються політичні танці, котрі з липня є головним номером програми у Франції.
З правими не так і страшно?
Прем’єр Франції Мішель Барньє, котрого призначили після тривалих перемовин і політичних домовленостей президента Макрона заради перемоги над правими на виборах, викликав обурення лівих аж до закликів про імпічмент президенту і акцій громадянської непокори.
І от цими вихідними у Парижі знову мітингували через Барньє. Цього разу незадоволення викликав склад уряду, котрий він сформував. Сам прем’єр назвав команду молодою, так воно і є. Наприклад, міністром фінансів, економіки і промисловості став Антуан Арман, а міністерство закордонних справ очолив колишній міністр у справах Європи Жан Ноель Барро. Обидва – прибічники президента Макрона. Для України важливо, що міністр оборони Себастьєн Лекорню зберіг свою посаду, він теж близький до президента. Натомість міністерство внутрішніх справ Барньє віддав правоцентристу Брюно Ретайо.
Таким чином, уряд вийшов за формулою “центристи + праві”.
Чи спрацює амортизація
Прем’єр Барньє пообіцяв “пошук компромісів” як ключову складову дорожньої карти уряду та “лише практичні кроки” без ідеології.
Однак лівий “Новий народний фронт” (ННФ) наполягає на голосуванні у парламенту вотуму недовіри. Французькі ліві заявляють про ревізію волевиявлення виборців, адже їх в уряді немає.
Але лідер лівих Олів’є Фор визнає – голосів не вистачає, доведеться шукати їх на правому політичному фланзі. Повчальний епізод для соціал-демократів у Бранденбурзі! Тим паче, перспективи є. Якщо Жан-Люк Меланшон від лівої “Невпокореної Франції” закликає до негайної відставки уряду, то й ультраправа Марін Ле Пен критикує уряд як “далекий від очікувать французів”.
Що буває, коли не “танцюєш”, можна побачити на прикладі Чехії, де цими вихідними відбулися регіональні вибори й перший тур перегонів до Сенату. Опозиційна партія експрем’єра Андрія Бабиша ANO вийшла на перші позиції у низці регіонів, потіснивши Піратську партію, котра входить до правлячої коаліції. Експрем’єр Бабиш виступає за згортання допомоги Україні.
Що протиставити правому ухилу
Отже спостерігаємо своєрідне продовження “правого маршу” як тренду, проявленого ще під час виборів до Європарламенту. Відтоді центристи укладають найнеймовірніші альянси, аби “відгородити” ультраконсерваторів від основних важелів влади.
Це не заважає правим і ультраправим продовжувати активну політичні діяльність, зокрема, брати участь у перегонах. Бранденбург – тимчасова пауза для відпочинку, навіть там консерватори дихають у спину. Так, 23 вересня найбільший опозиційний альянс Німеччини (Християнсько-демократичний союз (ХДС) + Християнсько-соціальний союз (ХСС)) обрав своїм кандидатом у канцлери на виборах до Бундестагу 2025 року Фрідріха Мерца. Альянс є консервативним, йому протистоятиме, як і на попередніх виборах, кандидат від СДПГ. Але, крім Олафа Шольца, у соціал-демократів може з’явитися ще один претендент – Дітмар Войтке, завдяки авторитету якого СДПГ не зазнала поразки у Бранденбурзі.
Якщо не консерватори, то марксисти
Іншими словами, праві сили набирають ваги попри “санітарний кордон” у ЄП, котрий вичавив їх у позапарламентський простір.
На сьогодні єдиною робочою тактикою є та, котру застосував Макрон. Однак подальша ситуація залежатиме від результативності роботи правоцентристського уряду, котрий перебуває під значним тиском зліва.
Для України важливо те, що, за будь-якого маневрування, консерватори наполягатимуть на скороченні допомоги або гальмуватимуть її. Для прикладу, Макрон уже закликав до перегляду відносин із РФ.
Натомість у країнах умовного Глобального Півдня спостерігається інший тренд – лівацтво. 23 вересня на Шрі-Ланці завершили підрахунок результатів другого туру президентських виборів і вступив на посаду переможець. Ним став лідер лівої коаліції “Національна народна сила” Анура Кумар Діссанаяке, марксист. “Разом ми перепишемо історію”, – пообіцяв переможець.