У Великій мечеті Хомса в Сирії виявили грецький напис римського періоду, який може підтвердити, що споруда зведена на місці давнього Храму Сонця в Емесі.
Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в археологічному журналі Shedet після багаторічного аналізу знахідки, передає Arkeonews.
Напис знайшли ще у 2016 році під час реставраційних робіт. Його вирізьблено на гранітній основі колони під підлогою мечеті. Плита розміром приблизно один на один метр містить 75-сантиметрову панель із текстом, обрамлену декоративними елементами.
Місто Хомс у давнину було відоме як Емеса. Воно мало статус столиці римської провінції та було осередком культу сонячного божества Елагабала.
Професор Університету Шарджі Маамун Салех Абдулкарім заявив, що стиль напису має героїчний і мілітарний характер.
“Текст описує могутнього правителя, якого порівнюють із вітром, бурею та леопардом, що відповідає римським монументальним присвятам”, – зазначив він.
За словами науковця, форма літер і симетричне розташування рядків під орнаментальною рамкою типові для урочистих написів римської доби. Попри окремі граматичні неточності, характерні для Сирії того часу, текст датують імперським періодом.
Дослідники вважають, що колона могла належати монументальній язичницькій споруді. Це посилює гіпотезу, що мечеть стоїть саме на місці головного храму Емеси.
Імовірний зв’язок із римським імператором Елагабалом надає відкриттю додаткового значення. Він народився в Емесі близько 203 року нашої ери як Варій Авіт Басіан і був верховним жерцем місцевого сонячного культу.
У 218 році він став імператором у 14-річному віці та намагався піднести сирійського бога Сонця до найвищого статусу в римському пантеоні. У 222 році його було вбито, а релігійні реформи скасовано.
Науковці припускають, що релігійні трансформації в Емесі відбувалися через нашарування споруд. Язичницький храм міг поступитися місцем християнській церкві, а згодом – ісламській мечеті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи розкопали найдавнішу мечеть у Європі
Професор Абдулкарім наголосив, що напис є важливим кроком у вирішенні багаторічної дискусії щодо розташування Храму Сонця.
“Ця знахідка суттєво зміцнює гіпотезу про те, що мечеть займає точне місце найважливішого язичницького святилища Емеси”, – підкреслив він.
Дослідження тривають. Археологи очікують, що нові написи та матеріали допоможуть глибше зрозуміти трансформацію сакральних просторів на Близькому Сході.
Коли до кінця VII ст. землі Північної Африки, які до цього контролювала Візантія, остаточно відійшли Омейядському халіфату, увагу арабів зосередилась на Європі. Місцевий король Родер у цей час воював з Васконі (басками) у протилежній частині Піренейського півострова, так що мусульмани, не зустрівши серйозного опору, зуміли значно просунутися на північ у напрямку Севільї.
У липні того ж 711 року відбулася вирішальна битва між вестготами, з одного боку, і арабами та берберами – з іншого. Незважаючи на чисельну перевагу, військо Вестготського королівства зазнало нищівної поразки, король Родер був убитий, і до 718-го халіфат захопив більшу частину Піренеїв. Тільки північні райони країни чинили запеклий опір. Тут з’явилося королівство Астурія, з якого почалася Реконкіста – процес відвоювання Іберії, що завершилася 1492-го.