Тридцять років тому загинув президент Чеченської Республіки Ічкерія Джохар Дудаєв. Це була, авжеж, спланована операція, велич Дудаєва зрозуміла для всіх. Але питання методів і технік.Ви є особистим ворогом Кремля. «Центр 795» мав реалізувати замовлення на вбивство, якщо провести паралелі між убивством Дудаєва і замахами, атентатами на інших представників (не лише чеченського) політикуму.Дякую за запрошення. Я скористаюся нагодою, перед тим як відповідати на ваші запитання, хочу подякувати керівництву України, місцевій адміністрації Львова, меру міста й обласній раді – усім, хто причетний до вшанування пам’яті Джохара Дудаєва.Сьогодні виповнилося 30 років від дня політичного вбивства Джохара Дудаєва. Хочу особливо наголосити, що Джохар Дудаєв був президентом Чеченської Республіки з 1991 до 1996 року. У 1996 році його вбили. І з 1996 року у Львові є вулиця імені Джохара Дудаєва. Це дуже важливо, це особливий випадок – це перше місто, перша країна, яка увіковічнила пам’ять Джохара Дудаєва. Після цього було багато країн, понад 30, які назвали іменем Джохара Дудаєва вулиці, площі, сквери. Ще раз хочу подякувати всім громадянам Львова, усім, хто був залучений у цей процес. Ви знаєте, що сьогодні буде відкриття меморіальної дошки на вулиці імені Джохара Дудаєва. Дякую усім львів’янам, усім українцям!А тепер уже повертаюся до вашого запитання. Так, методи не змінювалися і не змінюються. Вони закладені не лише в період путінської або єльцинської Росії – вони закладені ще за царської Російської імперії. Охранка, яка використовувала методи ліквідації політичних опонентів, КГБ і ЧК були її правонаступниками. НКВД, КГБ, сьогоднішні ФСК, ФСБ – це все одна структура, єдиний ланцюг. Звісно, їхні методи не змінюються і не змінювалися.Щодо вбивства Джохара Дудаєва… Недавно пройшла інформація про те, що російські спецслужби готують замах на вбивство мене. Я хочу нагадати нашим слухачам: п’ятеро президентів Чеченської Республіки Ічкерія усі були фізично ліквідовані, убиті російськими спецслужбами. П’ятеро президентів – чинних, колишніх, їх усіх було вбито.Тому для нас це не новина. Я маю на увазі, підходи і методи, які росіяни використовують проти своїх політичних опонентів, для нас не новина. Сьогодні це не новина взагалі ні для кого. Особливо, якщо світ не зрозумів Джохара Дудаєва, не почув Джохара Дудаєва в 1995 році, коли він казав, що Росія не змінилася – зникла назва радянської імперії СРСР, але сама суть ні царської імперії, ні радянської імперії не змінилася, вона залишалася імперією.Джохар Дудаєв говорив про це, навіть називаючи конкретні народи і держави. Я знаю, ви добре пам’ятаєте слова Джохара про те, що Україна і Росія ще «зіткнуться на непримиренних».Тоді ні українці, ні інші країни в пострадянському просторі, ні європейські, ні західні – ніхто не звернув на це увагу. Усім здалося, що це якісь ілюзії чи перебільшення самого Джохара. Але час показав і довів, що він мав рацію.Він не був провидцем. Він просто знав цю систему зсередини, адже був військовим, служив у цих структурах. І він знав розмови і настрої тих, хто відстоював у всі ці періоди «велику» ідею Російської імперії. Вони нікуди не зникли, вони нікуди не пішли. Вони були і тоді, і зараз вони є. Але зараз, на щастя, світ усвідомив, яка загроза йде від Російської імперії. Тому сьогодні для нас, для чеченців, дуже важливо бути разом з українцями. Бо ми знаємо, ми абсолютно впевнені в тому, що перемога України – це гарантія майбутньої свободи нашого народу і інших народів, які сьогодні є колонізованими. І тому ми тут – з 2014 року. Чеченці в Україні разом із ЗСУ з 2014 року, з перших днів, з початку російських провокацій, російської агресії.У складі різних Сил оборони України, зокрема і Збройних Сил України, є кілька різних підрозділів, пов’язаних із Чеченською Республікою Ічкерія. Там служать чеченці і, можливо, інгуші і дагестанці. Вони взяли на себе велику відповідальність і готові платити ціну крові.Але є ще питання Кавказу, є питання Чечні, Дагестану, Інгушетії. Ми всі сподівалися, що там трошки по-іншому зреагують на російську агресію проти України.Потрібна передісторія, коли ми говоримо про настрої Кавказу і кавказців щодо нинішніх подій. Просто для інформації: ми сформували на рівні Європарламенту й уже створено Комітет із відновлення північнокавказьких держав. Це за аналогією 1917-1918 років: коли було створено Народну Республіку України, у цей час на Кавказі виникла Горська Республіка – конфедерація народів Кавказу.Але ні Народна Республіка України, ні Горська Республіка не мали можливості побудувати свою державу, тому що були ліквідовані Російською імперією. Практично світ допустив, щоб їх ліквідували, адже став на бік Російської імперії, точніше радянської імперії тоді. Але те, що сталося в 1990-ті роки, коли Чечня боролась за свою свободу і незалежність – чеченці були залишені сам на сам із Росією. Їх не тільки залишили сам на сам – весь світ став на бік росіян і прийняв їхню позицію.Це стало дуже серйозним аргументом для інших народів Кавказу – що нашу боротьбу і нашу війну не підтримали. Чеченці в цих двох війнах утратили понад 300 тисяч цивільного населення, 30% населення було вбито за цю війну. Звісно, і інгуші, і дагестанці, які збоку спостерігали за цим процесом, не схотіли пройти через цей жах, через який пройшов чеченський народ. І вони утрималися. Вони довго придивлялися до подій.2008 рік – анексію Грузії світ допустив, не зреагував правильно. 2014 рік, коли анексували Крим, займали інші східні регіони України, – світ не зреагував правильно і дозволив Путіну і Росії зробити це. І звісно, ці малі народи… Україна – це велика країна, це європейський континент, це серцевина Європи. Україна забезпечувала хлібом практично весь світ. І ось, попри це, світ у 2014 році не став на бік України. І все це відкладалося в головах цих народів.Звісно, у 2022 році тільки ми виступили з відкритою заявою. Це був Брюссель, 24 лютого, день початку російської агресії, а 25-го ми – Державний комітет деокупації і уряд – провели нараду і заявили про те, що будемо набирати добровольців із чеченців, які проживають на території Європи, для підтримки України. Але нам потрібно було якесь правове підґрунтя, щоб наших бійців не вважали найманцями. Ви знаєте, в Європі є закони, за якими переслідують за участь у війні в інших країнах.28 лютого президент Зеленський підписав Указ про створення Іноземного легіону. І практично з цього часу в нас була підписана міжвідомча угода, міністерства оборони підписали угоду, і ми почали активно заходити в Україну. І сьогодні 5 підрозділів у лавах ЗСУ в різних структурах – від чеченців. 5 батальйонів і 5 підрозділів. Практично ми сьогодні тут відновили й відроджуємо збройні сили Чеченської Республіки. Тому що тут на постійної основі у нас перебуває міністр оборони. Я, як прем’єр-міністр і як голова громадського комітету деокупації, практично більше часу проводжу в Україні. Наші підрозділи тут, ми дуже серйозно інтегровані в ЗСУ і взаємодіємо з ними. Ми є сьогодні взірцем для інших народів. Але для того, щоб Кавказ звільнився, нам потрібно спочатку визнати легітимні структури Чеченської Республіки Ічкерія, яка сьогодні існує, якщо ми хочемо, щоб інші народи також пішли по наших слідах і так само, як ми, активно включилися в захист українців. Тому що це їхній захист – вони захищають і чеченців, які тут, і інгушів, і дагестанців. Усі, хто сьогодні на боці України, – вони не на Україну працюють, вони працюють на себе. Бо розуміють, що тільки перемога, військова перемога України може гарантувати їм безпеку, свободу і незалежність. І тому завжди я, коли звертаюся і до кавказців, і до інших, закликаючи захистити українців, кажу: захистіть себе.Європейцям ми говоримо вже відверто. Сьогодні вони допомагають Україні не тому, що жаліють українців, – розуміють, що якщо сьогодні Росія виграє цю війну тут, то завтра будуть вони. Єдина надія в європейського континенту і країн Європи – це Україна. Сподівання – на Україну.Сьогодні не тільки європейці підтримують Україну. Європейський Союз – це 27 країн, там одна країна, яка виступає проти. Але в «Рамштайні» (в союзниках, в українській коаліції) – понад 50 країн світу, які підтримують і допомагають. І всі вони розуміють, що допомагають насамперед собі. Тому що те, про що Джохар попереджав у 1995 році, сьогодні стало реальністю і відклалося в головах політиків, які ухвалюють стратегічні рішення за майбутнє. Тому сьогодні світ допомагає Україні. Допомагаючи Україні, допомагає собі – ось такий принцип.Для того щоб розширити можливості тих, хто хоче вступити в структури Збройних Сил України, ми повинні давати їм політичний імунітет. Не маючи політичного імунітету і політичної суб’єктності, ці народи й інші республіки на Кавказі не захочуть бути просто жертвами в цій війні. А набираючи політичної суб’єктності, ми набуваємо вже тверду позицію як на міжнародній арені, так і у своїх регіонах. Це є дуже серйозним аргументом для народів, які там проживають, щоб залучитися в цю війну на боці українців.Ви брали участь в укладанні Хасав’юртських домовленостей. «Хасав’юрт» поставив певну крапку, принаймні пов’язану з першою російсько-чеченською війною. Потім росіяни зірвали ті домовленості, і розпочалася Друга чеченська війна. Росіяни погодилися вийти з війни не тому, що вони полюбили чеченців чи полюбили мир, – вони мали надзвичайно багато втрат, і фізичних, і моральних усередині Росії. Російські матері виходили й казали: Єльцин, зупиняй війну. Зараз ми цього не побачили. Це відмінність між елітами і росіянами у сприйнятті російської агресії проти України.Ви розумієте внутрішню механіку прийняття рішень у Кремлі, я впевнений, ви багато думали про те, що відбувається в голові у Путіна. Ви вірите в якийсь «Хасав’юрт» між Україною і Росією?Я б насправді не звужував проблему до персоналій – до Путіна чи Єльцина. Річ у тім, що і Єльцин, і Путін затребувані цим російським суспільством, яке заражено великодержавним російським шовінізмом, імперською бацилою. І поки існуватиме Росія як імперія, єльцини і путіни не переведуться. Бо цього потребує та маса, яка займає 20 мільйонів квадратних кілометрів і вважає себе най-най у всьому. 30% природних ресурсів усієї земної кулі розташовані на території Росії, територія – найбільша, майже 20 мільйонів квадратних кілометрів, населення… І все це не те що дає можливість – це їх стимулює на підкорення інших народів.А тепер стосовно Хасав’юртівської угоди і першої російсько-чеченської війни. Треба розуміти, що Хасав’юртівська угода була чисто рамковою, просто для запевнення. Сьогодні Трамп чи інші кажуть про переговори з Україною і виставляють якісь умови: віддайте території і ми потім укладемо мир… Ми підписали договір про мир, не лише угоду Хасав’юртівську. Був підписаний договір про мир і визнання незалежності одне одного. Цей договір сьогодні є на сайті ООН.Але Росія готувалася до наступного кроку – до реваншу. Вона не вирішила закінчити війну. Їй потрібен був цей період для того, щоб знову підготуватися, тому що в той період, як ви самі зазначили, війна стала непопулярною. Фізично в них не було можливостей. І в 1996 році, 6 серпня, ми здійснили дуже потужну контроперацію з блокування російських силових підрозділів – понад 70 тисяч були заблоковані нашими підрозділами. І в цій ситуації, окрім як піти на угоду, іншого варіанту в них не було. Був варіант ударити ядерною бомбою, знищити і свої сили, і нас. Іншого варіанту вийти з цього не було, тому вони пішли.Це така ситуація і така система. Для своєї вигоди вони можуть піти на будь-що, навіть на приниження на першому етапі. Здавалося б, чеченці принизили Росію: Росія пішла на приниження, підписавши Хасав’юртівську угоду й згодом підписавши договір про мир. А що було насправді? На Хасав’юртівській угоді був представник найдемократичнішої партії «Яблоко», він сказав: ми через 5 років подивимося, як ми вчинимо з недрузями Росії. Через 3 роки вони розпочали нову війну.Сьогодні ми спостерігаємо, як США в особі Трампа нав’язують Україні мир, який пропонує Путін. Це буде відкладена війна. Це не буде миром, це не буде мирною стратегічною угодою – це буде відкладена війна.Якщо сьогодні Росію не буде покарано за скоєне і в Україні, і в Грузії, і в Чечні, і в Інгушетії, вона збережеться як імперія. Якщо ми порушимо принцип невідворотності покарання, ми їм дамо черговий карт-бланш. Ми стимулюємо їх на нову агресію, на більш жорстку й жорстоку. Тому сьогодні позиція українського керівництва, коли вони говорять про мирну угоду, – що жодних територіальних поступок не буде. Звісно, щойно війна зупиниться – і Путін, і Росія це розуміють, – розпочнуться інші процеси, які притягуватимуть до відповідальності військових злочинців. А в них принцип сьогодні один: переможців не судять. І їм треба за будь-яку ціну перемогти тут.Так само українцям і всім, хто бажає свободи і незалежності своїм народам, потрібно перемогти Росію саме на полі бою. Лише це може гарантувати стратегічну безпеку не тільки Україні, але й усьому європейському континенту. Тому ми сьогодні говоримо, що світ зобов’язаний підтримувати Україну стільки, скільки треба для того, щоб Україна не просто відстояла територію по лінію фронту, а щоб Україна відстояла повністю свою країну, щоб країну було деокуповано, а винуватців було притягнуто до відповідальності. Тільки в цьому випадку можна говорити про стратегічну стабільність у цій війні.Що ви думаєте з приводу «бунта» Пригожина? Що це взагалі були за рухи? Це було певне диво. Але світова спільнота якось недостатньо зреагувала на це. Пригожина вбили, ліквідували його найближчих соратників. Можливо, ви поділитесь якимись своїми спостереженнями.На мою думку, на початку я казав, це була спецоперація ФСБ з виявлення можливих незадоволених серед військових, серед населення, серед політиків. Вони перевірили таким чином, яка може скластися ситуація, якщо війна продовжуватиметься.Пригожин насправді був на 100% людиною Путіна. Але його використовували як цапа-відбувайла, щоб виявити інших. Так і вийшло. Це була структура міністерства оборони, де не було проведено зачистки, як в інших структурах. У МВД і в інших під приводом корупції проводили зачистки, а в міністерстві оборони таких великих зачисток не було. Але коли стався інцидент з Пригожиним і коли виявили людей, які підтримують його настрої, вони вже зачистили міністерство оборони. І сьогодні можна сказати, що серед військових, які залучені в цю злочинну війну, практично жоден не буде готовий виступити проти Путіна.А от решта… Ми маємо відділити генералів від маси, яка перебуває на передовій, в окопах, це реальна сила. У нас є в історичній пам’яті Перша світова війна, як і що відбувалося, коли країна програвала. Практично після цього був скинутий цар Ніколай Романов. І така сама ситуація склалася сьогодні. Якщо Путін піде на якесь навіть тимчасове перемир’я, його можуть змістити ті сили, той натовп, у якому він усі ці роки підпитував гидкі інстинкти всіма цими жертвоприношеннями – інгушами, чеченцями, грузинами, молдованами, азербайджанцями, українцями.Вони постійно потребуватимуть крові, крові й крові. Але якщо війна зупиняється, навіть на якийсь період, – куди подінеться ця мільйонна маса, яка залучена в цю війну, що перебуває хто в окопах, хто десь на казарменому положенні? Звісно, йому запитають: а чому ми все це робили, якщо Україна як держава зберігається?Річ у тім, що Путін відпочатку озвучив завдання, які він ставив перед військовими (і населення Росії це підтримувало), – ліквідація української держави, денацифікація, знищення українського етносу. Ось ці два завдання в будь-якому випадку не виконані, через те що Крим, Луганськ, Донецьк окупували.Але держава Україна сьогодні не лише не демілітаризована – вона озброєна настільки, що сьогодні є дуже потужним гравцем у міжнародних справах. Україна не просто сьогодні країна, яка чинить спротив агресії. Україна сьогодні з’явилася на Близькому Сході, чого не було ніколи раніше. А це дуже серйозна геополітична позиція для українців сьогодні.Природно, в українців сьогодні військова промисловість розвинута на 100 голів вище, ніж це було у 2014 році. Сьогодні з Україною доведеться рахуватися, якщо навіть вона тимчасово втратила якісь свої території. Тому Путіну не пробачать цю поразку ті, кого він залучив у війну. Тому він не пристає, попри вигідні для себе пропозиції, які через Трампа висуває, на перемир’я, тому що знає, що перемир’я в Україні – це початок заворушень і акцій спротиву в самій Росії, які його зметуть.Українцям треба розуміти, що доти, поки ми не зламаємо хребет по лінії фронту… На превеликий жаль, українці зазнають великих втрат щодня. Я, як ніхто інший, розумію, що таке втратити родичів, громадян, мирних громадян. Але, щоб вижити й зберегтися як етнос і як держава, іншого вибору в України, окрім як продовжувати спротив і перемогти росіян, просто немає. Американо-ірано-ізраїльська війна – глобальна історія, яка зачіпає всіх, адже Близький Схід – це серце економіки Європейського Союзу й усієї Євразії. Не знаю, чим завершиться війна з Іраном, але бачимо певну динаміку. Ви абсолютно справедливо відзначили, що сталася небачена історія – на такому високому рівні приймали президента України представники арабських країн. Зрозуміло, є дуже багато різних дискусій, проте вони готові вступити в гру. Близький Схід – це про гроші, це про впливи в ісламському світі.Ісламський світ – це дуже і дуже серйозно. Сто років тому був Енвер Ходжа, який мав певне бачення, як працювати, і він тоді програв у Середній Азії. «Блискуча» політика Дональда Трампа свідчить, що Старий світ закінчився і ми переходимо до формування нового абсолютно світового ладу. І це буде з великою, на превеликий жаль, кров’ю.Як правильно Україні працювати з країнами Близького Сходу? Адже є фактор Туреччини і ми розуміємо, що ключі до Кавказу зараз у президента Реджепа Таїпа Ердогана. Разом з Азербайджаном Ердоган показав: вони можуть поставити на місце Росію. І Росія на все погодилась, тобто в Кремлі бояться великого ісламського фактору.Я згоден з вами в усьому, крім одного: ключі від звільнення Кавказу – в Україні. В Ердогана була своя позиція, окреслена в Азербайджані. Це в принципі один народ, це тюркські народи. А інша частина Кавказу – це трохи інше. І сьогодні солідарність кавказців з українцями, для яких звільнення Кавказу є гарантією, що Росія як імперія перестане існувати, видворення Росії з Чорноморського басейну (а це можливо тільки в разі звільнення Кавказу) може гарантувати абсолютну безпеку з боку Росії, з боку того, що залишиться після Росії. Там може бути Татарстан, Башкортостан. Можливо, вони захочуть свободи, незалежності.Але однозначно, якщо звільниться Кавказ, це буде буферна зона між новою Україною і рештками Росії. Тому сьогодні, на мою думку, в українців є колосальна можливість, так само, як вони ввійшли на Близький Схід. Вони ввійшли, сьогодні вже український фактор на Близькому Сході, це незаперечний факт, і ніхто його не заперечуватиме – ні Ердоган, ні будь-хто інший.І найголовніше: арабські країни, які практично були сателітами Путіна, сьогодні стали на бік України, йдучи на співпрацю з українцями саме у військово-промисловому комплексі, саме у військових питаннях, які сьогодні дуже серйозно впливають на події в Ірані. Саме сьогодні Україна є потужним гравцем на Близькому Сході і в Перській затоці. Тому зараз роль України з кожним днем посилюється в міжнародних справах.Щойно у 2022 році почалася війна, я сказав, що Україна стає лідером демократичного світу. І вона має стати лідером демократичного світу. Але це означатиме, що Україна має визнавати основні принципи права народів на самовизначення. Україна ніколи не була імперією, вона завжди була жертвою Російської імперії. Сьогодні, звільнившись, Україна зобов’язана надати шанс і можливість іншим колонізованим народам, які є жертвами Російської імперії.Що ми зробили вже на цьому етапі – ми створили політичну платформу для об’єднаного Кавказу. Кавказ свого часу Російська імперія розділила на південний і північний, а це єдиний організм, Кавказ – це єдине ціле. Так, Азербайджан має особливий статус, адже вони відпочатку, ще з часів Османської імперії, були підданими тюркської імперії, наші країни не були підданими турецького султана, нас зрадила Туреччина ще в той період – нас залишили для царя Івана Грозного, передали під вплив Російської імперії. З того часу нашу боротьба, боротьба кавказців, триває досі.Сьогодні в України є шанс очолити це, створити потужну коаліцію на підтримку кавказьких народів, які прагнуть незалежності. Це дасть гарантії безпеки самій Україні, якщо міркувати геополітично – я кажу про вигнання Росії з Чорноморського басейну. Визволення Чорного моря й відторгнення Росії гарантує безпеку по всіх питаннях. Тому я вважаю, що Україна має всі шанси посісти лідерські позиції не лише на Близькому Сході, а й на Кавказі.Для цього мають бути партнери. Україна взяла на себе основний тягар війни, зазнає величезних втрат серед цивільного населення, серед військових. І хотіла б бачити плече партнера – щоб якась держава уклала політичну угоду, яка дозволила б військовим допомогти нам фізично.Україну теж зраджують. Відбуваються великі кулуарні торги між США і Росією.Щодо підтримки України рештою світу – вона абсолютно є очевидною, сьогодні Україну підтримує практично весь світ. Цей альянс, або змова, Путіна з Трампом – це абсолютно тимчасове явище. Завдяки цьому альянсу, змові Путіна з Трампом, або через нього посилилася позиція Європейського Союзу, який сьогодні цілковито підтримує Україну. І підтримує не лише на словах, а реально – фізично, матеріально, фінансово, в усьому.Треба чітко розуміти: США – це не Дональд Трамп, це цілком інша країна. Я переконаний, що найближчим часом ситуація в США зміниться, і не на користь Трампа. Усі ці майбутні проміжні вибори в США Трамп і його прибічники, я впевнений, програють так само, як програв Орбан на цих виборах. Розуміння цього, гадаю, є й в оточенні самого Трампа. Сьогодні, коли Джей Ді Венс намагається за будь-яку ціну закінчити війну в Ірані, це продиктовано не любов’ю до іранців чи до цього режиму, а власною потребою. Тому що це дуже відбивається на внутрішній політиці США, де скоро мають відбутися вибори. А сама війна, звісно, вплинула на всю світову економіку, весь світ це спостерігає. Тому, якщо говорити про ситуацію, так чи інакше питання Ірану буде розв’язане. Маю на увазі, що там знайдуться сили, як домовляться. Я впевнений, що війна закінчиться.Середньою Азією вже Китай займається, він не дозволить знову втягувати її в якесь російське стійло, це вже абсолютно факт. СРСР тоді не розвалився, він трансформувався в СНГ. І 25-30 років практично ці країни займали своє днище. Необхідно було повернути Україну, щоб залучити все назад, тому вони й розпочали війну в Україні. Я завжди казав, що війну в 1994 році в Чечні було розпочато через Україну, щоб згодом узяти під контроль Україну. Тоді, на превеликий жаль, ні Україна, ні решта світу не побачили тих наслідків, про які ми говорили.Сьогодні Україна має реальну можливість, у геополітичному плані вона є провідним гравцем на європейському континенті. Але потрібно просуватися далі, Кавказ – це також Європа, визволення Кавказу з-під російського впливу – це є стратегічним завданням для українців. Решту моментів уже вирішено абсолютно, Україна не програє в цій війні, Європа не дозволить. Європа сьогодні, попри майбутні відносини між США і Європою, стала вже суб’єктом, який відповідатиме і стане потужним гравцем у міжнародних справах. Якщо ми досі спостерігали США, тоталітарні режими і Китай, вони вирішували якісь питання, то сьогодні Європейський Союз, включно з Україною, є потужним гравцем.А Ердоган? Він воюватиме, якщо росіяни нападуть на Естонію, у межах НАТО?Ні. Але річ у тім, що Росія не нападе на Естонію, поки Україна обороняється. На Естонію і на інші республіки, на Фінляндію, Швецію, Польщу. У стратегічному плані, коли Путін заявив, що вони хочуть повертати свої території, тобто території, які колись перебували під юрисдикцією Російської імперії, Фінляндія тому у 2022 році оперативно вступила в НАТО. Польща заявила про свою позицію підтримки України – вони розуміли реальність загрози. Я вже не кажу про балтійські країни, вони завжди відчувають дамоклів меч – Росія нависає над ними.Ердоган – це особливий випадок. Він лідер ісламського світу, так чи інакше, але воно так і піде. Ця позиція для нього цілком достатня. Те, чого прагнула Саудівська Аравія, сьогодні цілковито перейшло до Туреччини – відповідальність за ісламський світ і за Близький Схід. Тому що Іран у цій ситуації потроху відходить на другий план, у них завжди були ідеологічні розбіжності – шиїти й суніти, ви це знаєте.Тому сьогодні в України колосальні можливості і через те, що Росія вчинила агресію, і через те, що Трамп, чи США, припустилися помилки в Ірані. Усе це складається на користь України в стратегічних питаннях. Можливо, якісь тактичні в нас є проблеми. Та щодо стратегії позиції України посилилися по всьому периметру не лише на Близькому Сході, але й у Європі і на Кавказі. Україна має зайняти цю позицію.
27/04/202627/04/2026Автор Олександр Ковальчук