12 січня 1972 року в Києві арештували літературознавця Івана Світличного, поетів Василя Стуса й Івана Коваленка, філософа Євгена Сверстюка, математика Леоніда Плюща, багаторічного в’язня сталінських таборів Данила Шумука, лікаря Миколу Плахотнюка, інженера-економіста Зиновія Антонюка й реставратора Олеся Сергієнка.
Усіх затриманих підозрювали в поширенні самвидаву – підпільно надрукованих листівок, брошур, книжок і періодичних видань. У них публікували художні твори, документи й публіцистику. Видати їх офіційно не дозволяла цензура.
КГБ збирав інформацію про самвидав і визнавали шкідливим для влади. Улітку 1971-го розпочали розробляти спецоперацію “Блок”. Документували діяльність дисидентів, збирали докази для притягнення до кримінальної відповідальності.
“Два тижні збирався зайти до Івана Світличного і нарешті така нагода випала, – згадував літературознавець Іван Дзюба. – Натиснув ґудзик дзвінка. Відчиняються двері, якийсь здоровило виходить. Я нічого не зрозумів, думаю, родич якийсь. Люб’язно просить: “Заходьте!”. У квартирі бачу – все перерито, слідчі, поняті. А в мене в портфелі маса всякого самвидаву. Боже, яка це радість була для них. Зразу концепцію вибудували: “Дзюба заніс Світличному, а той мав передати закордонному резиденту Добошові”. Ніч тримали мене у Світличного, потім ще день у КГБ. Удома нічого не знали, де пропав. Зійшлося повно знайомих. Їх всіх затримали й допитували”.
У арештованих вилучають книжки, журнали, фотоапарати, документи. Лякають розстрілом, лікуванням у спецзакладах і розправами над близькими людьми.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дисидент спалив себе в центрі столиці
Затримані та їхні друзі намагаються слати телеграми у радянсько-партійні органи. Роблять це з різних міст, щоб створити видимість масовості.
“Люди добрі, вельми вже негаразд ви чините, – писав 23 січня 1972 року керівникам компартії Василь Стус із в’язниці. – Спам’ятайтеся. Після нас із Вами потопу не буде, а “буде син, і буде мати, і будуть люди на землі”. Тоді вашим дітям буде соромно за вас. Твердо вірю, що через кілька років буде соромно і кожному з вас за те, що ви чините не по правді”.
12 січня 1972-го у Львові арештували редактора самвидавівського журналу “Український вісник” В’ячеслава Чорновола, журналіста Михайла Осадчого, вчителя Івана Геля, килимарку Стефанію Шабатуру й поетесу Ірину Стасів-Калинець.
Упродовж року арештували 89 дисидентів.
Більше про операцію “Блок” читайте в журналі “Країна” за 13 січня 2022 року.
Передплатити можна ТУТ.
6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині народився поет Василь Стус. Батьки були селянами. Родина згодом переїхала до Донецька, щоб уникнути примусової колективізації.
1954-го він вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту. Перекладав вірші з німецької, писав власні.
1959 року в “Літературній газеті” з’явилися перші твори Стуса. 1965-го він одружився з Валентиною Попелюх. У них народився син Дмитро.
У вересні 1965-го разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом і Юрієм Бадзьом взяв участь у першому громадсько-політичному протесті в Радянському Союзі післявоєнного часу. Її учасники під час прем’єри фільму “Тіні забутих предків” закликали засудити арешти української інтелігенції. За це Стуса відрахували з аспірантури.