17 квітня 1959 року Сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закон “Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР”.
Закон передбачав необов’язковість вивчення в школах української мови. На “вимогу батьків і дітей” зменшили кількість шкіл з українською мовою викладання. Ігнорували вивчення української мови й літератури в російськомовних школах. Скоротили кількість годин викладання української літератури й мови в середніх спеціальних навчальних закладах.
Запровадили новий предмет “Історію УРСР”. Її вивчали у 7-8 класах або через тиждень, або пів року раз на тиждень.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Міністерство освіти підтримало програму русифікації
Також закон передбачав поєднання навчання з продуктивною працею. З 15-16 року учні повинні були включатися в посильну суспільно-корисну працю.
18 березня 1917 року у Києві відкрили першу гімназію з українською мовою викладання. Заклад назвали на честь Тараса Шевченка. Ініціатива відкриття належала членам Товариства шкільної освіти. Воно виникло того ж 1917-го та працювало над організацією українського шкільництва, що передбачало значні труднощі.