Президент Азербайджану повторює аргументи Путіна, які той висовував перед вторгненням до України 2022 року. Чи спалахне нова “гаряча точка” на континенті, розбиралася Gazeta.ua.
В інтерв’ю азербайджанським медіа президент Ільхам Алієв звернув увагу на те, як партнери Вірменії інтенсивно насичують її зброєю. На його думку, такі дії свідчать про можливу ескалацію.
Ці тези не нові. Але цього разу Алієв пішов далі – заявив, що “протягом 30 років, тобто, після розпаду СРСР, незалежною вірменською державою керували носії фашистської ідеології, перетворивши її на головну загрозу регіону. Тому фашизм має бути знищений. Його знищить або керівництво Вірменії, або ми. Іншого виходу у нас немає”.
У контексті підготовки до чергової спроби мирних переговорів різкість Алієва набуває особливого значення. Але варто звернути увагу на гостей Азербайджану, що були там 8 січня. Того дня до Баку завітали спецпредставниця Євросоюзу по Південному Кавказу Магдалена Гроно та секретар Вищої Ради нацбезпеки Ірану Алі Акбар Ахмадіан.
Розчистити коридор
Якщо йдеться про підготовку реальної зустрічі азербайджанського та вірменського лідерів, вислів Алієва можна розглядати як натяк на можливі превентивні дії. Єдине, що може за цією логікою стримати Баку, так це те, що Алі Акбар Ахмадіан вирушить до Вірменії для зустрічі з прем’єром Ніколом Пашиняном. У Алієва до Ахадіана багато питань. Це і покарання за атаку на посольство в Ірані, що сталася два роки тому, і провокативні вислови представника Верховного лідера Ірану в Ардебілі Сейеда Хасана Амелі на адресу Алієва. І, можливо, головне, – чіткість позиції Ірану по конфлікту між Вірменією та Азербайджаном.
Тим часом, Ільхам Алієв озвучив територіальні претензії до Вірменії. Зокрема, відкрити Зангезурський коридор. “Ми, Азербайджан, не є джерелом небезпеки. Ми хочемо миру та співпраці на Південному Кавказі, хочемо, щоб нам не заважали. Щоб не було географічної перешкоди між Туреччиною та Азербайджаном”, – наголосив він.
Зангезурський коридор є регіоном, де частина територій під управлінням Вірменії, а частина – під керівництвом і у складі Азербайджану. Вірменські території є перешкодою до прямого проходу азербайджанців до автономної республіки Нахічевань. Нині там доводиться долати вірменські КПП.
Ще не ескалація, але вже провокація
Офіційний Єреван раніше виступав категорично проти, оскільки занепокоєний можливим зривом домовленостей про припинення вогню.
Нині, за словами Пашиняна, є конкретні пропозиції. На столі – проєкт “Перехрестя миру”, котрий передбачає відкрити всі транспортні комунікації в регіоні (Зангезурський коридор та інші).
Решту гострих заяв Алієва 7-8 січня вірменський прем’єр коментує дуже обережно. “Можливо, Баку пробує “легітимізувати” ескалацію в регіоні. Лунають агресивні заяви з розрахунком, що Єреван зреагує відповідно….Ми дотримуватимемося мирної стратегії”, – зазначив він в інтерв’ю вірменським журналістам.
Суперечка про силу
Не виключено, що до обережності у висловах Пашиняна спонукав натяк Алієва. Той сказав: Азербайджан є потужною державою, як економічно, так і військово. І він може застосувати свою силу.
Вочевидь, вірменська сторона не готова до можливих збройних провокацій, хоча раніше прем’єр наголошував на необхідності зміцнити армію для протидії агресії. Зараз, після заяв Алієва, Пашинян апелює до пропозиції взаємного контролю озброєння двох країн і наголошує – небезпеки для Баку від реформування армії Вірменії немає.
Тим часом, азербайджанський президент жодним словам не вірить і вимагає від Франції припинити постачати зброю Вірменії, розпустити Мінську переговорну групу. А також – змінити Конституцію Вірменії так, щоб спірні території були зафіксовані за тими країнами, що й у майбутньому мирному договорі.
Залаштункові претензії
Нікол Пашинян акцентував на двох пунктах проєкту мирної угоди, по яких є незгода. За його даними, вірменська сторона направила до офіційного Баку пропозиції по цих пунктах.
Однак є підстави вважати, що азербайджанська сторона матиме зауваження і до них. Ознаки “розігріву” між двома країнами помітні не лише на рівні Алієва. Так, спільнота Західного Азербайджану вимагає від уряду Вірменії офіційних вибачень за депортацію західних азербайджанців ще з 1987 року, а також умов для їхнього повернення на історичні землі. Із заяви спільноти стає зрозумілим, що Алієв, говорячи про “фашистів” у Вірменії, мав на увазі першого президента Левона Тер-Петросяна, який у 1993 році закликав до очищення країни від інших народів і недавно навіть повторив ці заклики, другого президента Роберта Кочаряна і третього президента Сержа Саргсяна.
Щодо територій, то у програмних документах товариства Західного Азербайджану конкретні межі не вказано. Однак зазначено – нині вони входять до складу Вірменії, що стало можливим через етнічні чистки. З огляду на палку підтримку товариством заяв Алієва 7-8 січня, можна припустити, що офіційний Баку максимально підвищує ставки.
А це вже розмиті по обсягах, але підкріплені емоційно та ідеологічно територіальні претензії до сусідньої держави.
Паралелі з Україною
У лютому 2022 року Путін висловив майже аналогічні претензії до України. Нагадаємо, диктатор тоді заявляв, що Україну насичують зброєю, там нібито плекають неонацизм, а також – є землі “Новоросії”, котрі ніколи не були українськими та Крим, нібито “подарований” Хрущовим тодішній УРСР. Як і Алієв нині, Путін говорив про західні держави як про ініціаторів війни. Агресію згодом пояснював як превентивну, бо Україна, мовляв, загрожувала російським інтересам.
Нині Алієв має територіальні претензії до Вірменії, акцентує на депортації азербайджанців і на “фашизмі” від західних держав (у даному випадку -Франції). При цьому, Алієв люб’язно приймає спецпредставницю ЄС і запевняє, що Азербайджан залишається гарантом стабільності в регіоні.
Стрімкі торги – високі ціни
Ільхам Алієв розуміє, що нині Путін у слабкій позиції, тому використовує це на повну, вважає політтехнолог Борис Тизенгаузен.
“У нього потужна Туреччина за спиною, – зазначив експерт. – Путін максимально мілітаризував Різдво Христове, а Алієв вимагає покарати винних у катастрофі літака AZAL, котрі, з точки зору Путіна, є “захисниками вітчизни”.
Тому замість засуджувати згубні дії російських вояків проти цивільного літака, чинний господар Кремля, як свідчать азербайджанські медіа, натравив на офіційний Баку лояльних блогерів. І не лише їх. Днями член Координаційної Ради Громадської палати РФ політолог Володимир Карасьов назвав Алієва за його заяву про винуватість Росії в авіатрощі літака лайливим словом. В Азербайджані зреагували миттєво. Голова Громадської ради при мінекології Амін Мамедов порадив чекати аналогічних слів російському керівництву на свою адресу, якщо воно допускає таке щодо інших.
Вагітні “СВО”
Тим часом на кордоні Азербайджану і Вірменії ситуація напружена. 5 і 6 січня було зафіксовано обстріли, в яких обидві сторони звинуватили одна одну.
У Баку відзначають успішну підготовку до місцевих виборів 29 січня. Вірогідно, заяви Алієва можуть бути засобом для підняття рейтингу. Але в аналітичній розсилці Army Times (Military) з посиланням на експертів Пентагону оцінюють як дуже вірогідне проведення Азербайджаном “СВО” проти Вірменії у 2025-2026 роках без оголошення війни. Азербайджанську “СВО” однозначно підтримає Туреччина, позиція Ірану з’ясовується. Вірменія апелюватиме до Франції, однак аналітики прогнозують, що Париж зволікатиме з допомогою, хоча підтримає на рівні заяв.
У соцмережах вважають, що відмашку на територіальні війни дав Дональд Трамп своїми зазіхання на Гренландію, Канаду і на Панамську затоку. Позиція Росії щодо нового конфлікту між Азербайджаном і Вірменією може бути неоднозначною: Москва підтримає частину претензій в обмін на зміну керівництва країни, якщо не буде вирішене газове питання. Офіційний Єреван на рівні МЗС зробив запит на цивільну моніторингову місію ЄС на кордоні до завершення мирних переговорів із Азербайджаном.