Шостий пакет санкцій ввели 3 червня. Він містить заборону на імпорт нафти з тимчасовим винятком для трубопроводів. Це відразу зачепить 75 відсотків експорту в Європу
Петер ШТЕЙН, 42 роки, ветеринар, Загерсдорф, Австрія:
Їздив заправлятися в Угорщину. Там пальне дешевше. Через роботу й велику машину це для мене важливо. Коли угорці оголосили надзвичайний стан, підняли ціну на заправках для автівок з іноземними номерами. Оскільки маю австрійські номери, для мене бензин коштує 1,75 євро. Для місцевих 1 євро.
Не розумію, як окрема країна може так поводитись у складі ЄС. Напевно, чесніше укласти відкрито якийсь союз із Росією. Раніше я мав дешевший прайс для угорців. Тепер кажу, що не можу собі такого дозволити. Фермер, з яким працюємо вже вісім років, подзвонив, що набиратиме мені по 4050 літрів за їхньою ціною. Хвилюється, що не їздитиму до його худоби.
Брат попросив дозволу продати стару батькову автівку. Там невеликий джип. Коли дізналися, що для українських військових, віддали так. Трохи абсурдно, що через позицію Угорщини вашим волонтерам доводиться робити такий гак і об’їжджати її. Ми отримали фото з передової. Батько все життя мріяв зробити щось важливе й героїчне поїхати кудись волонтером, врятувати комусь життя. Напевно, його завданням було купити ту машину для українців.
Наїра ХОВСЕПЯН, 54 роки, вчителька, Гюмрі, Вірменія:
Син здає дві квартири в Єревані. В обидві на початку березня заїхали росіяни. У травні сусіди попросили, щоб виселив їх. Спочатку були ввічливі. А за місяць почали нахабніти. Замкнули двері на загальний балкон, де всі сушили речі. Ставили авто на два місця. Увечері поводилися дуже шумно. Хоч усі знають, що в будинку є маленькі діти й паралізована жінка. Після якогось скандалу кричали, що маємо їм дякувати за Нагірний Карабах.
Багато людей не хочуть обслуговувати росіян або піднімають ціни для них. Було смішно, коли москвичка обурювалася, що її не хочуть пофарбувати за пільговою ціною, хоч вона втекла від війни.
У Чернігові живе колишня однокурсниця чоловіка. З Вірменії їхала її донька. Я напакувала спецій, рису, консервації, сушеного м’яса, чаю, солодощів, меду. Два вечори розповідала, що з тим робити. Тепер маю ще вісім великих зібраних моїми подругами коробок.
Амія ХАШШІ, 31 рік, педіатр, Джугу, Бенін:
Ми стовідсотково залежимо від імпорту зерна. Уже тепер багато хто голодує, а за кілька місяців почнеться справжня катастрофа.
Помітила, що тиждень тому російська пропаганда на наш регіон посилилася. Під усіма новинами з’являються коментарі про те, що українці мають припинити бути егоїстами і здатися РФ. Тоді росіяни нагодують увесь світ. Коментарі часто однакові, але з різних сторінок.
У клініці працює лікарка з України. З нею підписали договір на складні операції. Привозять хворих із Нігерії, Гани, Буркіна-Фасо. Наші медсестри зробили український прапор і повісили у відділенні. Ми молимося за мир в Україні.
Ванесса ЛОД, 47 років, психолог, Марсель, Франція:
Наша школа щороку за обміном відправляла учнів у Санкт-Петербург. Звідти запрошували російських школярів. Цього року скасували цю практику. На 9 травня у тій школі був танок із літерами Z і символічними розстрілами.
Помітили з чоловіком, що подорожчали продукти. Експерти кажуть, що до врегулювання ситуації ціни ще зростуть. Зробили запаси. Мати в будинку облаштувала комору. Я років 10 збиралася переробити її на гардеробну. А тепер рада, що є ті полиці.
Сестра має ферму. Хотіла цього року позбутися корів і грядок. Але передумала. Коли почався дефіцит олії, зателефонувала, що виміняла молоко й морожене м’ясо на конопляну й рапсову. Нам вистачить надовго.
Усім серцем підтримую українців. Допомагала кільком родинам організувати побут у нас. Приносила одяг і ліки в пункти збору допомоги. У м’ясний магазин влаштувалася жінка з Херсона. Збирає гроші, щоб повернутися після перемоги. Хоч у її будинку живуть окупанти. Не можу повірити, що 2022 року таке можливо.
Тепер багато хто голодує, а за кілька місяців почнеться катастрофа
Давид ЛАЯНС, 39 років, юрист, Рига, Латвія:
Провідували стару сусідку раз на тиждень-два. Востаннє почала обурюватися, що знесуть пам’ятник радянським військовим. Мовляв, усе розуміє, але не можна так просто перекреслити спільну історію. Більше туди не підемо.
Дружина понад три роки не могла продати морозильну камеру з дачі. Вона хорошої фірми і ми не спускали ціни. Побачили збір для українських військових, але у травні вже ліміти фінансові вичерпали. Наступного дня нарешті купили камеру. Ми подумали, що це знак. Усі гроші переказали на вашу перемогу.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”