Батьки Михайло Микитович і Софія Василівна Ільченки одружилися 15 лютого 1944 року, розповідає вчителька, 60-річна Світлана Поляруш із райцентру Гайсин на Вінниччині. Розписувалися, коли Гайсин був під фашистською окупацією, а менш як за місяць, 14 березня, його звільнили. Матері було 19 років, батьку 21. Весілля не справляли, лише вечірку для своїх. Мати весь наряд позичала. У цій простенькій ситцевій фаті виходили заміж усі дівчата з нашого кутка. Плаття взяла в сусідки, в ньому також вийшло заміж чимало з вулиці. На світлині воно біле, а насправді тканина була в дрібнесенький синій горошок. Туфлі теж не її. Білих ніде не могли знайти, тому позичила лаковані чорні. Мама розповідала, що такого елегантного взуття ніколи не взувала, але йти в ньому на морозі було холодно. Тато позичив піджак у приятеля Василя Бессараба. Його ж на весілля не запросив. Той про це все життя згадував. Свідоцтво про одруження отримали зі свастикою. Замінили його 1968-го.
Щоб зробити фото, молодята пішли у фотоательє в містечку. На задньому плані протягом доброго десятка років було натягнуто тканину, на якій зображено інтер’єр у класичному європейському стилі.
За тиждень після одруження Михайла Ільченка забрали на фронт. Він служив зв’язківцем. Михайло та Софія прожили у шлюбі 52 роки, виховали двох доньок і сина, мали восьмеро онуків. Михайло Микитович помер 1996-го, його дружина 2007 року.