Пенсіонер на Харківщині в розпал бою озброїв українських військових. Боєприпаси поцупив у російських окупантів, ховав у підвалі.
У наших хлопців закінчувалося протитанкове озброєння, а на них рухалася ворожа броньована техніка, розповідає екскомандир полку “Азов”, 33-річний Максим Жорін. У цей час із погреба вийшов літній чоловік. Спитав бійців, чи не потрібні їм ручні протитанкові гранатомети. Солдати спустилися в підвал, а там склад російського протитанкового озброєння. Чоловік кілька днів збирав його в окрузі, щоб за можливості віддати українським захисникам. Завдяки цьому чоловіку бійці отримали зброю і вдало відпрацювали по ворожій техніці
Як українці допомагають військовим під час війни?
У Бучі місцевий житель Валентин зупинив колону окупантів і попередив Збройні сили про наступ. Мав чотири гранати і протитанковий гранатомет “Муха”. Дочекався, поки російські загарбники під’їдуть ближче, і поцілив із “Мухи” в бензовоз. Техніка, що йшла за ним, зупинилася. Тоді кинув по ній трьома гранатами. Доки росіяни думали, що сталося, Валентин розповів про все бійцям Збройних сил. Через 5 хвилин ворога обстріляли.
Анатолій ФЕДОРУК, 50 років, чиновник, місто Буча Київської області
Росіяни перетнули кордон, але не знали, куди їхати далі. Запитували в місцевих дорогу. Їх усі проклинали та слали додому. Я не став сваритися, вказав їм напрямок, побажав успіхів. Ті зраділи й поїхали, але не здогадувалися, що в болото. У трясовині втопилися разом із танками.
Василь БІЛОВІЦЬКИЙ, 47 років, механік, село Яструбине Сумської області
До війни мав десяток автомобілів, здавав їх в оренду. Машини різного типу та для різних завдань. Як почалася війна, всю техніку віддав військовим. Деякі авто не вціліли, деякі досі служать армійцям. Тепер збираю кошти на нові машини.
Артем Міщенко, 35 років, підприємець, Хмельницький
Бійці територіальної оборони під селом Березівка на Київщині помітили велику колону російської техніки. Рухалася в напрямку столиці. Для її знищення військовим потрібні були точні координати. Попросили допомоги в 15-річного Андрія Покраси. Він виїхав у поле і, запустивши дрон, визначив місцеперебування техніки. Ворожу колону одразу розбомбили.
Юрій КАСЬЯНОВ, 54 роки, командувач відділу безпілотної розвідки ЗСУ, Київ
Ночами під обстрілами готувала нашим воїнам пиріжки, вареники та інші смаколики. Зранку відносила їм теплі страви. Хоч і казали, що все мають, але із задоволенням їли.
Анна ОЛЕЖКО, 62 роки, місто Ірпінь Київської області
Батько з братом обкрадали російських солдатів. Ті осіли в лісі неподалік нашого села. Ми маємо рушниці, тому чоловіки щовечора ходили на “полювання”. Росіяни пиячили й не розуміли, що відбувається навколо. Так вдавалося забрати в них з-під носа боєприпаси, їжу, теплі речі. Коли ЗСУ підійшли ближче, передали координати окупантів і віддали поцуплене.
Тетяна МИХАЙЛЕЦЬ, 44 роки, домогосподарка, село Микитівка, Сумська область
Усе, що можу у своєму віці, це допомогти озброїти та одягнути наших військових. Перерахував на армію 100 тисяч гривень і 10 тисяч доларів. Ці гроші збирав усе життя.
Микола ШЕВЧУК, 82 роки, місто Новодністровськ Чернівецької області
Поцупив в окупантів вантажівку для наших військових. Було страшно, але хотілося насолити загарбникам і допомогти ЗСУ. Спостерігав за росіянами кілька днів. Тільки-но лишили техніку без нагляду, заліз туди й навтьоки. Наші хлопці подякували.
Андрій ГРУШКО, 63 роки, Херсон
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”