Політбюро ЦК КП(б)У 1 лютого 1922-го ухвалило рішення про вивезення 8 млн. пудів хліба із голодуючої України до Росії. Вивезення хліба на тлі посухи та неврожаю привело до голоду на півдні України.
Влітку 1921-го через посуху був великий неврожай зернових в Україні. Неврожай був і у зернових регіонах Росії Поволжжі, Північному Кавказі. До голоду призвели післявоєнна розруха, посуха та більшовицька політика воєнного комунізму, елементом якої була продрозкладка – у селян вилучали увесь хліб та навіть посівне насіння “на потреби держави та армії”.
Попри ускладнення ситуації з продовольством у південних губерніях України Кремль вимагав хліба. У російській пресі інформацію про голод в Україні блокувал. Дозволялося говорити лише про голод у Поволжі. Загалом із майже 75 млн пудів зерна, реально зібраного в УСРР із врожаю 1921 року, 28,5 млн. було відправлено до Росії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Встановили пам’ятник жертвам Голодомору
Радянська влада заборонила торгівлю і вилучала продукти харчування у селян. Смертельний голод почав швидко ширитись південними губерніями України, та насильної конфіскації хлібу це не зупинило. Більшовики планували не лише вивезти зерно, а й придушити селянські антирадянські повстання. Голод набув ознак Голодомору. Лише на початку 1922 року радянський уряд офіційно оголосив голодуючою частину території південної України. Голові формально незалежної УСРР Християну Раковському було дозволено звернутися за допомогою до міжнародних організацій.
Точну цифру померлих від голоду в Україні не встановлено. Історики наводяться цифри від 235 тис. до 500 тис. осіб. У радянських шкільних підручниках стверджувалося, що голод охопив лише райони Поволжя.
23 лютого 1922-го уряд більшовицької Росії видав декрет про вилучення церковних цінностей для потреб боротьби з голодом. В Україні та Росії розгорнулася шалена пропагандистська кампанія навколо багатств, накопичених церквою, які слід використати для допомоги голодуючим.
За підрахунками істориків, кампанія по вилученню церковних цінностей дала 4,6 млн карбованців.