Здається, хворих взагалі немає. Серед знайомих точно. Майже всі вакциновані. Я в серпні отримала другу дозу “Коронаваку”, каже 26‑річна Марія за прилавком кав’ярні-магазину “Кавоман” у центрі міста Моршин Стрийського району на Львівщині.
У квітні цьогоріч Міністерство охорони здоров’я запустило в Моршині експеримент із вакцинації проти коронавірусу. Запланували імунізувати 70% дорослого населення, аби подивитися, чи допоможе набуття колективного імунітету зупинити пандемію. Місто одним із найперших отримало вакцини у великій кількості 2,5 тис. доз “Коронаваку”, а пізніше “Астразенеки” та “Пфайзеру”. На початку листопада тут повністю вакцинували 74% дорослих. Ще 1% жителів отримали по одному уколу. На коронавірус хворіли 32 людини. В лікарні були троє. Інші лікувалися вдома, бо мали легку форму перебігу хвороби.
Усі родичі та знайомі щеплені, продовжує Марія. Нас обдзвонювали сімейні лікарі та пояснювали, чому вакцинуватися важливо. Був людський підхід. Можливо, тому все і спрацювало. Антивакцинаторів трохи є. Статистика каже, що 26 відсотків.
Неподалік кав’ярні кілька яток із сувенірами. Доки покупців немає, продавці п’ють каву, говорять між собою, сміються.
Ми вакциновані, бо заставили, каже огрядна жінка в синій синтепоновій камізельці поверх червоного светра. А інакше, як працювали б? Того року взагалі місто стало ніяких туристів не було, санаторії закриті. То ми й вибору сильно не мали. Вакцинуватися боялися. Хтозна, чим нас могли колоти. І по телевізору всяке розказували. Але, якщо весь світ щеплюється, то хіба ми якісь особливі?
Коли на центральній площі з’являється міський голова 47‑річний Руслан Ільницький продавці метушаться. Із кишень витягають маски.
Вдівайте намордніки! Мер іде, кричать одне одному.
Моршин курортне місто, що славиться цілющими мінеральними водами. Тут розташовані 12 лікувальних санаторіїв, у які щороку їдуть сотні тисяч людей із цукровим діабетом, гепатитом, хворобами шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, нервової системи, жовчного міхура. Лікуються не тільки водою, й торф’яними грязями й за допомогою озокериту процедури, яка знімає запалення і болі.
Руслан Ільницький очолює місто з 2006‑го. Торік на посаду його обрали вчетверте. Сам публічно щеплювався вакциною “Астразенека” аби подати приклад.
Під час пандемії ми зазнали великих збитків. Левова частка наших доходів пов’язана з санаторно-курортною діяльністю. Усі заклади були зачинені для відвідувачів, розповідає Руслан Якович. Вкорочували видатки, працювали без премій. Економили. Ще у квітні цього року санаторії не працювали, й ми виконували лише 50 відсотків бюджету міста. Тому і зважилися на експеримент, аби виправити ситуацію. Направили листа до Міністерства охорони здоров’я з проханням виділити нам вакцини. Моршин добре охоплений деклараціями з сімейними лікарями, маємо базу даних пацієнтів. А дорослого населення в нас не так і багато майже 3,5 тисячі. Як отримали схвалення, одразу взялися проводити інформаційну кампанію.
Частину білбордів міста зайняли соціальною рекламою із закликом до вакцинації. Виготовляли інформаційні буклети. У центрі на вихідних працювали намети, в яких медичні працівники роз’яснювали необхідність щеплення та формували черги з охочих.
Найбільша заслуга медиків, продовжує Ільницький. Вони обдзвонювали по кілька разів пацієнтів, говорили з ними та запрошували прийти на імунізацію. Підтримую обов’язковість вакцинації серед медиків, учителів, працівників туристичних послуг і чиновників. Сподіваюся, незабаром цей список розширять. Решту треба продовжувати переконувати. Звісно, маємо і ми перелік жителів, з якими припинили контакти, адже жодні аргументи та вмовляння не працювали. Це уже на їх совісті та відповідальності.
Запрошує зайти до бювету поряд і скуштувати мінеральної води з найпопулярнішого джерела №1.
У середині бювету два відвідувачі. Мінеральна вода безкоштовна. А от ропа насичений сольовий розчин коштує 150 грн за 0,5 л. На підлозі перед вікнами розляглися троє котів. Гріються на сонці.
Працівниця 38‑річна Іванна Попадинець підходить до автомата з мінеральною водою №1. Приставляє до електронного віконця карту з чипом й набирає у пластиковий стакан рідину. Вона тепла, має солонуватий присмак.
Раніше відпочивальники самі себе обслуговували, а тепер запровадили обмеження. Кожного перед входом перевіряємо просимо показати сертифікати чи тести, каже. Зараз усюди нагнітають обстановку. А колись же ходили й робили всі планові прививки. Ні в кого й думки не було про те, чим вакцинують. Я у травні завершила щеплення “Коронаваком”. Не переживала. Медики попередили про побічні ефекти, але пронесло.
У фейсбуку читала, що від вакцини може стати погано. Якби не було стільки таких розмов, то мали би кращу статистику, і вдалося б побороти пандемію, продовжує Іванна Іванівна.
Праворуч від бювету джерело, з якого люди набирають воду в пластикові бутлі.
Ще не вакцинувався, але планую “Пфайзером”, каже 65‑річний Ігор Євгенович. Приїхав зі Стрия. Якщо послухати, що твориться в країні, то в Моршині все правильно зробили. Пандемія порушила життя. Син вчиться за кордоном, два роки просидів там безвиїзно.
Санаторії розташовані навколо бювету. Через карантинні обмеження туди пускають лише відпочивальників. У них перевіряють санаторні книжки та сертифікати вакцинації.
Пандемія ускладнила роботу. Коли був локдаун закриті стояли всі, говорить медичний директор санаторію “Моршинкурорт” 41‑річний Олег Мельник. Увесь літній сезон 2020‑го був втрачений.
60 відсотків працівників курортів жителі Моршина. Решта з Моршинської об’єднаної територіальної громади та Стрия. Коли все стояло, вони не отримували зарплату.
Лише наприкінці 2020‑го держава компенсувала 70 відсотків зарплати всім працівникам, додає Мельник. Місто домовилося з Міністерством охорони здоров’я, і нам виділили 100 вакцин “Астразенеки”. Розійшлися в мить. Коли отримали другу партію щепили всіх медичних працівників курорту. Зараз майже весь персонал імунізований. Ті, хто відмовляються, можуть працювати з ПЛР-тестами, які діють 72 години або йдуть у планові відпустки.
Поруч із санаторієм у сквері на кількох лавках сидять люди.
70 відсотків вакцинованих неправда. Та і щеплюються люди, бо їх заставляють, каже 50‑річна Лілія. Сидить на лаві з матір’ю Анною. Називати прізвища відмовляються.
Жінки приїхали зі Сколівського району Львівської області.
Може, вакцинуватимемося, а може, ні, продовжує Лілія. Маємо букет супутніх хвороб. Не хочеться, щоб здоров’я після одного уколу геть погіршилося. Людям треба давати вибір. Не можна обмежувати права й змушувати до того, що не обов’язкове.
Неподалік сидять 80‑річний Богдан і 63‑річна Юлія Петрини з Рожнятова Івано-Франківської області. Відпочивають із 20 жовтня в пансіонаті “Моршин”.
Вакциновані двома різними вакцинами. Першою укололи “Астразенеку”, другу “Пфайзер”, розповідає Юлія Петрин. Самі так захотіли. Ніхто не змушував. Перенесли уколи без побічних ефектів. Буде третя доза теж підемо. Найважче вакцинація відбилася на сестрі. Мала сильні головні болі в перший день.
Під вечір біля бювету збирається натовп. Стоять окремими групами, в середину заходять по черзі.
А шо, вы верите, что все вакцинированные? Я нет. Быть такого не может. Это ж наши люди! Что они, себе вредить будут? Я не вакцинировалась и не планирую, каже 42‑річна Ірина Малехова з Миколаєва. Одягнена в рожеве пальто. Чорний берет ледь тримається на пишному кучерявому темному волоссі. Приїхала на відпочинок автомобілем. Никто и ничего у меня не спрашивал. Отель дорогой, они носом вертеть не будут от богатых клиентов. Никакого вируса нет. Вот у вас есть знакомые, которые болели? Это просто грипп был. За год-два все пройдет и правда сплывет. Вспомните мои слова, голосно сміється й махає рукою на прощання.
Неподалік 62‑річна Євгенія Олексіївна з торбини в червону миску висипає зварену кашу та кілька обрізків м’яса. Її обступають четверо котів. Нявкають, ластяться.
А хто їх годуватиме, як не я? Їх у місті багато. Підгодовуємо, говорить Євгенія Олексіївна. Вона місцева. До пенсії працювала санітаркою. Нас усіх при народженні щеплювали невідомо чим. Ні в кого думок не було протестувати. Сказали треба, й робили. Хіба тоді медицина була краща? Як тільки до мене подзвонила лікарка зібралася і пішла. Ніяких побічних реакцій. Говорила з сусідами вони навідріз проти. Кажуть, що вакцина міняє ДНК. Молоді люди, по 30 років обом. Бояться, що після щеплення в них дауни народяться. І що їм казатимеш? Цирк.
4239 людей живуть у Моршині. Близько 800 із них неповнолітні.
У реанімації немає жодного пацієнта
У Моршині працюють два стаціонарних пункти щеплення та один мобільний, розповідає виконувач обов’язків генерального директора Моршинської міської лікарні 63‑річний Геннадій Юкшинський:
На вибір є три вакцини. Найбільше використали “Коронаваку” та “Пфайзеру”. Залишилося щепити менш як 800 осіб. У жодного не було алергічних реакцій. У вакцинованих легкий перебіг хвороби. Поки що рано говорити про результати експерименту, додає Юкшинський.
Але позитивну динаміку вже бачимо, каже Геннадій Йосипович. Хворих значно менше, ніж торік. Жодної людини в реанімації. Слідкуватимемо, що буде в місті за кілька місяців. Підсумки підіб’ємо наступного року навесні в період, коли й почали проєкт.