На саміті Шанхайської організації співробітництва курс Росії на ескалацію не був підтриманий ніким. Тому наступного дня на Східному економічному форумі російський диктатор Володимир Путін змінив тему на підтримку бізнесу. Зокрема, пообіцяв розвиток підприємництва на Далекому Сході.
Зміни між Бішкеком і Владивостоком Gazeta.ua пояснив директор Інституту глобальної політики Олег Березюк.
Провал ШОС і крах лідерства: чому Глобальний Південь більше не вірить Кремлю
Пане Олеже, Путін у розмові з Нарендрою Моді на саміті ШОС стверджував, що РФ “рухається шляхом миру”, але для внутрішнього споживача обіцяє лише ескалацію. На ВЕФ він заговорив про бізнес. Чи сприймають у Пекіні та Нью-Делі таку подвійну риторику, чи це вже пряма ознака втрати довіри з боку Глобального Півдня?
На саміті ШОС у Бішкеку із самого початку все пішло не так. Коли ми говоримо про країни народної демократії, їх об’єднує мета – створення правової держави. Донедавна США були лідером демократичного світу. Зараз у певному сенсі залишаються ним, хоча і є певні збої. Тим не менш, Америка залишається Америкою, багато на що у світі впливає. І коли ми говоримо про створення ШОС, це на початку була альтернатива демократії західного зразка. Що вийшло? Об’єднуючої ідеї немає. Протистояння Америці виявилося непродуктивною ідеєю. Путін думав, що зможе очолити цей процес. Але Росія не буде лідером жодного табору з однієї простої причини – у СРСР була ідеологія, ідея, у РФ її немає. По формі Росія мало чим відрізняється від США. Та не по суті. Але коли ми говоримо про Індію, про Китай, вони все одно не дотягують до рівня США. Тому, коли люди побачили, те, що він говорить, не відповідає дійсності, що росіяни та українці не один народ, що він не завоював Київ за три дні, а ЗСУ б’ють росіян. І всі бачать, що війна не має закінчення, а від цього страждають найближчі сусіди, світова економіка, політика. Путін, почавши нічим не спровоковану війну, зруйнував усю систему міжнародного права. ООН нині не впливає ні на що! Виникає запитання – хто чи що замінить ООН? Гуртуватися навколо ШОС немає сенсу через відсутність там консолідуючої ідеї. США в нинішньому вигляді не є захисницею прав людини. Тому світ стоїть перед дилемою – що робити далі.
Щодо реальних важелів тиску: на тлі заяв про закриття неба над РФ та активізацію розмов про саміт президентів США Дональда Трампа й УКраїни Володимира Зеленського, наскільки риторика Путіна на ВЕФ є спробою прикрити брак реальних перемог на фронті та в економіці?
Путін може говорити все, що завгодно. Хто йому вірить? Щодо закриття неба. Уявіть територію Росії. Щоб перелетіти з одного кінця в інший, треба багато ресурсів. Насамперед, пального. Як можна говорити про польоти, про розвиток Далекого Сходу, коли ми вибиваємо їхні НПЗ? А логістика? Далекий Схід дуже далеко від Москви. У Сибіру живе близько 12% населення РФ. Чесно кажучи, я не зовсім зрозумів, що Путін мав на увазі.
Щодо фіналу ескалації: скільки ще Кремль зможе ігнорувати заклики ключових партнерів по ШОС/БРІКС до припинення війни, і який сюжет переважить восени: подальша ізоляція РФ чи примус Путіна до реальних переговорів?
Війна буде тривати доти, доки Путін буде при владі. Він боїться зупинки війни, тому що йому поставлять запитання не лише Україна та її союзники, а й місцеве населення. У війні Росія не досягла нічого доброго, а має проблеми і реально сьогодні на межі розпаду. Чим довше триватиме війна, тим довше він буде при владі. Щоб закінчити війну, треба усунути від влади Путіна. Чи є така можливість? Є. Варіантів дуже багато. Є внутрішні сили, котрі впливають на політику Росії, вони зацікавлені. Бунти теж не виключені, та результат – усунення Путіна від влади – буде силами тих, хто впливає на російську політику. Тому переговори з ним вести немає сенсу. Треба думати, як усунути, і вести переговори вже з наступником.
Навіщо ж Трамп натякає на зустріч з Путіним, коли війна добігатиме завершення?
Трамп не політик, а підприємець, який думає про свою особисту вигоду. Як завершити війну, він зеленого уявлення не має. Посилає своїх бізнес-партнерів, Стіва Віткоффа і зятя Джареда Кушнера, до Путіна, вони говорять про що завгодно, про бізнес, тільки не про завершення війни. Треба більш серйозних людей.
У такому разі, що мав на увазі міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, коли говорив про можливу активізацію дипломатичних зусиль на повернення до активної фази переговорного процесу?
Андрій Сибіга очолює МЗС, яке постійно веде переговори, шукає варіанти. І як ставитися до цих його слів, чесно кажучи, мені складно сказати.