Від військових до будівельників в оборонній галузі, – експерт Їжак про те, як у Росії використовують людей з КНДР та що тримає країни разом

Про це Еспресо розповів Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації.”Союзний договір між РФ і КНДР продовжує діяти й на практиці все більше стає очевидним, що за рівнем воєнно-політичних зобов’язань він є навіть глибшим, ніж документи, які існують між КНДР і Китаєм”, – зауважує він. Експерт згадує: коли у 2024 році українські сили створювали “буферну зону” в Курській області, РФ уперше ввела в бій підрозділи з КНДР. За оцінками розвідок України, Республіки Корея та західних спецслужб, у 2024–2025 роках Кім Чен Ин спрямував до РФ від 10 до 14 тисяч військових. Частина з них брала участь безпосередньо у боях. Українські військові говорили про хорошу фізичну підготовку північнокорейців, але низьку на той момент адаптацію до умов сучасної війни, з неминучими високими втратами. Республіка Корея підтверджує щонайменше 600 загиблих північнокорейських та тисячі поранених; інші джерела говорять про значно більші втрати — аж до 6 тисяч убитими й пораненими. Але якщо це так, КНДР втратила у РФ приблизно половину спрямованих підрозділів, або ж відбувалася інтенсивна ротація та поповнення.”Підтверджений факт у тому, що війська КНДР відіграли значну роль у боях на території Курської області та що сьогодні їх роль почала зміщуватися в інженерний бік — розмінування та будівництво. До РФ останнім часом прибув кількатисячний контингент північнокорейських військових будівельників і спеціалізованих інженерних підрозділів”, – розповідає Їжак.З 2023 року, за оцінками української розвідки, КНДР поставила РФ близько 6,5 мільйона артилерійських снарядів радянських калібрів. За словами експерта, на етапі, коли дрони ще не стали домінантний ударним засобом, як під час боїв за Бахмут, ці постачання були критичними для російських військ: вони закривали до половини російських потреб. Сьогодні ж роль артилерійських боєприпасів КНДР у РФ не є визначальною на полі бою: у 2025 році північнокорейські артилерійські каравани скоротилися приблизно вдвічі. “На ситуацію можна подивитися і так: перехід до домінування дронів на полі бою відбувся, коли вичерпалися північнокорейські артилерійські арсенали, і РФ перейшла до КАБів і дронів”, – звертає увагу Олексій Їжак.Ще одна тема російсько-північнокорейської взаємодії — поповнення робочої сили в оборонній промисловості. У 2024 році північнокорейської робочої сили у РФ було близько 13 тисяч, у 2025 році — 15 тисяч. У 2026 році їх може бути 25 тисяч. Цивільна трудова міграція оформлюється як “навчання”, яке не заборонено міжнародними санкціями, тож кількість “студентів” КНДР у РФ всі роки війни постійно зростає. “РФ є для КНДР унікальним платним донором, який не боїться порушувати санкційний режим ООН: від постачання зерна й нафтопродуктів до допомоги в ракетно-космічних, підводних і супутникових програмах. У відповідь КНДР протягом війни постачала Росії сотні тисяч боєприпасів, ракети KN-23/KN-24, інженерні та військові підрозділи, а тепер — робочу силу для оборонної промисловості. Не все з цього критично впливає на фронт, але разом це робить російсько-північнокорейський союз глибшим і технологічнішим”, – зауважує Їжак.За його словами, РФ не просто купує військові послуги КНДР, які для неї не є критичними за всіма компонентами, а й навчає її воювати у сучасній війні — на інших фронтах, які можуть поглинати ресурси США і Заходу. “КНДР отримує досвід великої війни, за який вона не платить ризиком прямого зіткнення зі США”, – резюмує експерт.