Військова омбудсменка Ольга Решетилова заявила про існування неформальних схем переведення військовослужбовців у Збройних силах України. Ці механізми нерідко використовують самовільне залишення частини (СЗЧ) як спосіб для зміни місця служби. Така практика викликає серйозне занепокоєння щодо військової дисципліни та боєздатності підрозділів.
За словами Решетилової, окремі командири фактично заохочують бійців оформлювати тимчасове СЗЧ. Метою є подальше повернення вже до бажаного підрозділу. Такий «обхідний» шлях став однією з причин зростання кількості самовільних залишень частин.
Експериментальний механізм переведення через сервіс «Армія+» загалом працює, однак супроводжується скаргами. Деякі військові помилково сприймають самовільне залишення частини як легітимний спосіб змінити підрозділ. Це свідчить про системні прогалини в комунікації та управлінні.
Омбудсменка наголосила, що певні підрозділи діяли неетично, підказуючи алгоритм дій через СЗЧ. Це викликало обурення серед командирів, особливо при втраті вузькоспеціалізованих фахівців. Наприклад, раптовий перехід операторів безпілотників завдає шкоди боєздатності та вимагає значних ресурсів на підготовку.
Через це командири почали оскаржувати або відмовляти у таких переведеннях. Водночас кількість скарг від військових, яким не погодили зміну місця служби, зменшилася. Це стало можливим завдяки контролю з боку Головного управління захисту прав військовослужбовців через застосунок «Армія+».
Фахівці управління аналізують запити на зміну місця служби та причини відмов, що поступово робить процес прозорішим. Проте, системної роботи з першопричинами СЗЧ досі недостатньо. Серед ключових чинників омбудсменка назвала слабку мотивацію новобранців та постійну загрозу життю на фронті.
Схожу позицію щодо серйозності проблеми висловив військовослужбовець, народний депутат VIII скликання Ігор Луценко. Він охарактеризував СЗЧ як одну з найскладніших проблем української армії, що має загальнодержавний характер. Луценко підкреслив, що держава досі не займається цим питанням комплексно.
Він також зазначив, що військові, які вдаються до СЗЧ, умовно поділяються на кілька основних груп. Це вказує на багатогранність проблеми та необхідність індивідуалізованих підходів. Комплексне вирішення вимагає детального аналізу всіх цих факторів.