Імпортні товари везуть по кілька місяців
Пішов до війська одразу після нападу Росії. Видали автомат, берці, шолом і комплект форми. Зараз шукаю для себе та брата термобілизну, штани. До того, що самому доведеться купувати частину спорядження, був готовий. Щоб повністю одягнути одного солдата, треба десь 80 тисяч гривень, каже Олександр Горовецький, 43 роки. Прийшов скупитися в магазин “Мілітарист” неподалік Центрального залізничного вокзалу в Києві.
Вибір невеликий. Підсумків немає, бронежилетів теж. Є чорний одяг, а мені потрібен камуфляжний, додає.
47-річний Олександр Іванець із дружиною роздивляються тактичні рукавиці. Пара коштує 599 грн.
Мене тільки мобілізували, форму видадуть у частині. Але хочеться себе додатково забезпечити. Гроші є, тисяч 30 планую витратити. Шукаємо окуляри, підсумки, перчатки. Взуття ще не куплене. Були в різних магазинах, зараз ще в іншу мілітарку поїдемо, говорить Олександр.
Біля примірочної чекає 35-річна Яна Серьогіна з двома дітьми.
Я волонтерка. Працюю в банку. Гроші збираємо на роботі з колегами. Зараз шукаю одяг для рятувальників, розповідає Серьогіна. Перед цим купила форму співробітнику, який воює. Він на Херсонщині. Потрібні убокси тактичні сорочки, штани з наколінниками, кросівки. Вони в полях, весь одяг брудний. Найбільший запит від військових на футболки, штани, убокси, тактичні кросівки. Завжди потрібні шкарпетки, білизна. Вони їх просто викидають, прати там нема де. Убокси дорогі 10001500 гривень. Є проблеми з розмірами. Ходові М, їх немає. Всюди висять ХL і L. Зараз багато зимового одягу представлено в магазині. А взимку було пусто.
Більшість спорядження нашим військовим видають, говорить 42-річний Олександр Осадчий із магазину “Мілітарист”. Хтось хоче більшого комфорту чи щось не подобається, тоді купують самостійно. Популярні плитоноски. У нас чорні, а солдатам потрібні піксель чи камуфляж. Ціна нашої чорної 5400 гривень, бо це один із кращих матеріалів. Інші дешевші. Часто купують дрібниці: шкарпетки, ремені, білизну. Є спеціальний посуд, термоси, набори ложка-вилка, чайник. Це все для більшого комфорту, без нього можна обійтися на фронті. Попит почав стрімко зростати за два тижні до початку війни. Люди почали виходити на польові збори, в новинах говорили про можливий напад Росії. Ажіотаж спав тільки місяць тому. Від лютого до початку травня був “розрив”. Товарів бракувало, майже все ходове розпродали до війни. Порушилася логістика. Деякі товари відшиваємо в Україні, деякі замовляємо в Китаї. Найдорожче коштують, із тих списків, із якими приходять військові, рюкзаки та взуття. Багато волонтерів було з 28 лютого. Іноді черга стояла від магазину й до парковки на вулиці. Зараз деякі полиці майже не завішані, це через логістику. На літо тільки дві пари шортів є, раніше вітрину забивали повністю. Зараз тканини можемо завезти обмежену кількість. Стоїть вибір, що пошити з неї п’ять пар штанів чи 10 шортів. Звісно, обираємо перший варіант, бо це більш універсальний одяг. Матеріали майже всі закордонні. Ціни зросли від початку війни. Даємо знижку військовим 15 відсотків, треба пред’явити посвідчення. Деякі товари подорожчали на 3040 відсотків, адже транспортування подорожчало.
Біля метро Вокзальна майже на кожній розкладці продають військовий одяг, патріотичні футболки. Одна з продавщиць розвішує ремені.
Раніше тут усі торгували дитячим одягом, тепер перейшли на військовий, каже 32-річна Вікторія, прізвище не називає. Фабрики швейні, що виготовляли одяг для дітей, почали шити для армії. Та й попит на цей товар більший. Діти сидять удома. Невідомо, чи почнеться школа з 1 вересня. Тому дитячий одяг мало купують. У мене товар український, турецький. Футболка коштує 200 гривень, військовим роблю знижки. Форма обійдеться в 2000 штани й верх. Ціни залежать від виробника, де вони закупають тканину. Найбільше беруть футболок, бо їх часто треба міняти.
Між ятками ходить багато людей у формі.
Не був готовий до таких цін, розповідає 48-річний Микола, прізвище не називає. Каже, що мобілізували недавно. Дали форму, автомат, шкарпетки та футболки ЗСУ. Зв’язався з волонтерами в Чехії, прислали плитоноску. Українські волонтери привезли багато пар взуття. Розбирали, кому яке за розміром підійде. Тактичні кросівки бережу. Якщо треба копати окопи чи ще щось, то взуваю те, що не шкода. Зараз шукаю картуз із круглим верхом і щоб регулювався розмір. Коштує 200300 гривень. Той, що видали, на мене малий, спадає постійно. Волонтери понапривозили термосів, термочашок, ліхтариків, павербанків. Пощастило, що зі мною служить чоловік, у якого є особистий тепловізор. Це допомагає. Я такий собі не зміг дозволити, понад 50 тисяч гривень коштує. Зарплата не така велика. У мене не було бінокля, придбав “Кенон” за 5 тисяч. Командир глянув підробка. Каже: в мій подивися, так повинно бути видно. Ну нічого, мій теж щось бачить, інший не куплятиму. Родичка торгувала до війни білизною, вмовив її передати частину бійцям. Це завжди треба. І зі мною служать хлопці з інтернатів, їм немає кому допомогти.
300 гривень коштує прапор України. Це один із найпопулярніших товарів зараз, за словами продавців. Купують військові й цивільні, щоб повісити на балконі
“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”