Повстання в’язнів з Холодного Яру розпочалося у Лук’янівській в’язниці Києва 9 лютого 1923 року. Вони захопили зброю і 4 год. відбивалися від чекістів та солдатів.
Холодноярську республіку більшовики ліквідували 1922 року. Цьому сприяли перемога над білогвардійцями, махновцями та завершення війни з поляками. Останніх отаманів та козаків арештували у вересні. Чекісти заманили їх на псевдозбори у Звенигороді, на яких наче мали обговорювати організацію всеукраїнського антибільшовицького повстання.
2 лютого 1923 року надзвичайна сесія Київського губернського революційного трибуналу засудила повстанців, а також старшин армії УНР, сотників Січових стрільців до розстрілу із конфіскацією майна. Не бажаючи покірно очікувати смерті, усі вирішили будь-що чинити опір.
В одній із камер разом перебувало 14 чоловік. 9 лютого о 8:30 караульний приніс їм окріп. Один із ув’язнених вирвав його із рук чекіста, облив його та забрав револьвера. В’язні вибігли з камери, пробились до канцелярії тюрми та захопили рушниці і набої.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Готовий фільм “Чорний ворон” показали Держкіно
Розпочалася перестрілка, під час якої вдалося визволити інших в’язнів. Директор тюрми наказав розстрілювати усіх, хто намагатиметься утекти. 1-ми загинули двоє повстанців. Чекісти ж втратили одного зі своїх та мали 3 поранених, серед них і директора в’язниці.
Бій тривав 4 год. Коли перевага ворога та його підкріплень з міста стала очевидною, 16 повстанців синхронно застрелили один одного. Усього загинуло 38 бійців, зокрема отаман Чорного лісу Денис Гупало, отамани Холодного Яру Іларіон Завгородній, Мефодій Голик-Залізняк, сотники Січових стрільців Микола Опока та Михайло Турок.
Де поховали повстанців – невідомо. Щодо реабілітації, то 1994 року в прокуратурі Київської області оформили висновок, що “повстанці злочинно діяли проти Робітничо-Селянської держави в інтересах поновлення влади буржуазії на Україні, а кваліфікація їх діянь дана вірно, засудження являється обґрунтованим”. Наприкінці 2016 року апеляційний суд Київської області виніс рішення реабілітувати отаманів і козаків Холодного Яру, які боролися за незалежність України.
Повстання радянських політв’язнів у степовому таборі в селищі Кенгір, Казахстан, придушили за допомогою армії та танків 26 червня 1954-го. Повстання тривало 40 днів. У Степлагу в’язні повільно помирали на рудниках. Щодня прибували нові ешалони з невільниками. На момент повстання у таборі перебувало 9596 українців. Серед них члени ОУН і бійці УПА. Того дня загинуло близько 700 людей.