“Вишиваний. Король України” на лібрето Жадана: відбулася прем’єра першої опери про війну 1918–1920 років

Головна Сторінка » “Вишиваний. Король України” на лібрето Жадана: відбулася прем’єра першої опери про війну 1918–1920 років

1 і 2 жовтня на сцені Харківського національного академічного театру опери та балету імені М.В. Лисенка/ СХІД ОПЕРА відбулася прем’єра авангардної опери композиторки Алли Загайкевич “Вишиваний. Король України” на лібрето Сергія Жадана. Режисер постановки – Ростислав Держипільський.

Це перша українська опера за часи незалежності, створена на фактичному історичному матеріалі.

Опера стала результатом співпраці благодійного фонду “Україна ХХІ” з ХНАТОБ/ СХІД ОПЕРА та провідних українських митців, запрошених продюсеркою проєкту Олександрою Саєнко. Її внесли до постійного репертуару театру; планують європейські гастролі.

В основі проєкту історія Василя Вишиваного, Вільґельма фон Габсбурґа, учасника українських національно-визвольних змагань першої половини ХХ сторіччя. Полковника Вишиваного різні кола українського політикуму кілька разів розглядали як імовірного претендент на український трон чи гетьманську булаву спершу під Габсбурзьким патронатом, пізніше незалежної України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У столиці встановили пам’ятник Габсбурґу

Лібрето Сергія Жадана є не документальним текстом, а розгорнутою рефлексією про успіхи й невдачі українського проєкту, пошук своїх та місце людини в історичному процесі.

Аванґардна опера Алли Загайкевич поєднує симфонічну й електронну музику. Також авторка зверталася до мелодики автентичного народного співу Гуцульщини та Полтавщини.

Крім постановки опери, складовими мультимедійного проєкту є видане Meridian Chernowitz окремою книгою лібрето, екскурсійний маршрут “Місцями Вишиваного” у Відні та серія артових фото “місцями Вишиваного”, створена Беллою Логачовою.

Створити сучасну оперу на історичному матеріалі з бекґраундом українсько-австрійських зв’язків запропонував засновник фонду “Україна ХХI”, Почесний консул Республіки Австрія в Харкові Всеволод Кожемяко. Фонд профінансував проєкт на понад 5 млн грн. Заробітний фонд театрального колективу та інші поточні витрати були партнерським внеском театру це близько 12 млн грн.

Це квантовий стрибок для трупи

“Створення сучасної опери для постійного репертуару державного театру це щось нечуване для України. Виклик і експеримент для всіх, – говорить Олександра Саєнко, продюсерка проєкту, засновниця фестивалю української культури в Австрії UStream, голова Центру українських ініціатив у Відні. – Електроакустична музика Алли Загайкевич дуже складна для виконання і солісти, і хор, і музиканти повинні були вчитися виконувати цю музику. Це квантовий стрибок для трупи”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нащадок австрійського імператора помер у в’язниці в Києві

“Я в захваті від складної метафоризованої постановки Ростислава Держипільського, вкупі з сучасними хореографією Олі Семьошкіної і сценографією Олесі Головач, – каже Саєнко. – Солістам (Володимир Козлов Вишиваний, Олексій Вєтров Людина в чорному, Олеся Мішарина та Юлія Піскун Дівчина, – ред.) треба було й освоїти нову для них техніку співу, і вжитися у непрості образи, які поєднують і проблематику часу визвольних змагань, і питання, які хвилюють нас сьогоднішніх. Це вимагало зусиль”.

Ми сприймаємо оперу як масштабне й епічне, але опера може бути чимось дуже інтимним, оперуючи шепотами, особистим простором

“Голос це найінтимніший інструмент, – говорить Алла Загайкевич, композиторка, авторка опери. – Ми сприймаємо оперу як масштабне й епічне, але опера може бути чимось дуже інтимним, оперуючи шепотами, особистим простором. І я впевнена, що у української опери є саме такий потенціал розвитку в наближення до сучасної людини. Ми переживаємо інерційне ставлення до опери як до чогось великого, страшного, холодного і дуже традиційного. Але дедалі більше бачимо появу в Україні, в тому числі від молодих моїх колег опера “Оперта”, Разумейко, Григорів, Нова опера тощо, оперних проєктів іншого, наближеного до сучасної людини виміру. Харківська опера зараз першою відкрила багато сцен, лабораторій, проєктів, експериментів. Мені цікавий цей простір. І постать Вишиваного теж має дуже інтимний шлях до глядача, дуже близького дотику”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Двісті виконавців, триярусна сцена: у Харкові ставлять маштабну оперу про Василя Вишиваного

“Оскільки для українських оперних співаків основним стилем розспіву є академічний, артисти проєкту мали майстер-класи з особливої техніки шпрехштімме/шпрехґезанґ, розмовної “сухої” манери співу з приблизною звуковисотністю, – розповідає Олексій Чернікін, заслужений діяч мистецтв України, головний хормейстер ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА. – Вона не нагадує ані спів, ані реалізм природної мови”. У XX столітті цю техніку використовували видатні австрійські композитори Альбан Берг та Арнольд Шенберг.

В інтерв’ю журналу “Країна” і сайту Gazeta.ua поет Сергій Жадан розповів про лібрето “Вишиваний. Король України”:

– Дія починається 1948-го. У Києві, в Лук’янівській в’язниці, передчуваючи смерть, Василь Вишиваний згадує своє життя. Спогади це ретроспектива, переоцінка. Через них глядач матиме можливість побачити панораму Європи з кінця ХІХ століття протягом кількох десятиліть.

Усі ті персонажі, які з’являються в опері, мали до Вишиваного різне ставлення. Наприклад, Павло Скоропадський ставився до нього з підозрою, оскільки вважав, що в австрійського ерцгерцога є претензії на український престол. Із Петром Болбочаном та Андреєм Шептицьким вони зустрічалися. Болбочан був із тих офіцерів, які пропонували Вишиваному очолити країну. Це породжує риторичне запитання: а що, якби він став-таки королем України?

Василь Вишиваний в опері фігура трагічна, але без надмірного пафосу. Намагається відчути цю країну, людей. Порозумітися з часом, світом, обставинами та духом епохи. Він вийшов цікавий суперечливий, у чомусь навіть екзотичний.

Опера поетичний твір, дає можливість говорити метафорами. Багато подій із сюжету корелюються з нашим часом. Це ставлення суспільства до влади, керівників до країни, питання їхньої відповідальності, адекватності та професіоналізму. Українська історія ходить по колу і наступає на одні й ті ж граблі.