Про це він розповів в етері Еспресо.”Після 30-ого разу я вже повністю перестав рахувати, але загалом за ці чотири роки було приблизно 100 поїздок. Я вже, мабуть, об’їздив весь фронт. Практично від Куп’янська до Херсона — був по всій цій лінії фронту. У Сумах теж був, коли там усе заходило і виходило. Тож, думаю, що я, мабуть був всюди.У Чернігові я був вперше тоді, коли російські війська щойно покинули околиці Києва. Через два дні я приїхав до Києва. Київ – велике місто, але там, мабуть, було відсотків 10 населення. Я їхав уночі через центр – нікого не було, я був сам на вулиці. Це було дуже дивно”, – розповів ЛеваковськийЗа словами волонтера, дістатися з Києва до Чернігова вдалося лише з великим ризиком і після кількагодинної дороги через зруйновані мости та військові блокпости.”Я приїхав до Києва, і в той час тут вже була допомога, бо це велике місто, легший доїзд і так далі. І поліція попросила мене, якщо зможу, поїхати до Чернігова. Там зі мною зв’язався Максим – ми дружимо до сьогодні – і спитав, чи міг би я передати туди таку допомогу. Я сказав, що так, але не усвідомлював, що до Чернігова не було доїзду, бо мости були розбиті.Але практично від Києва до Чернігова я їхав 6 годин – і вдалося доїхати. Там є військовий полігон – нас мали пропустити через нього. Були проблеми, не хотіли, але таки пропустили”, – додав волонтер.Леваковський розповів, що у Чернігові на допомогу чекали сотні людей, які не мали доступу ні до їжі, ні до дитячого харчування, навіть за наявності грошей. Саме поїздка з гуманітарною допомогою за маршрутом Київ-Чернігів стала для нього першим фронтовим виїздом.”І в Чернігові нас чекала величезна кількість людей. Уперше в житті я бачив стільки людей, які нас чекали. Ми привезли півтори тонни їжі. У тих людей там не було нічого. Навіть якщо в когось були гроші на рахунку – купити було ніде, не було нічого.Мій друг попросив мене про це, бо в нього була місячна дитина, і в дружини через стрес пропало молоко. Він навіть не міг купити молочну суміш – не тому, що не мав грошей, у нього були кошти на рахунку, але не було де купити це дитяче харчування. Він просив мене лише про речі для себе. А я йому сказав, що приїду, але він має організувати так, щоб було багато людей, бо я привезу багато гуманітарної допомоги.І він зі свого боку все організував, а я зі свого – приїхав. І так почалися ті перші фронтові поїздки. Саме маршрут Київ – Чернігів був моїм першим фронтовим виїздом, коли там ще був фронт”, – підсумував він.
08/02/202608/02/2026Автор Олександр Ковальчук