Останню в Україні шахту для запуску міжконтинентальних ракет СС-24 знищили на Миколаївщині 30 жовтня 2001 року. Країна завершила процес ядерного роззброєння.
Після розпаду СРСР Україна успадкувала третій за величиною арсенал ядерної зброї у світі після Росії та США: 176 шахтних пускових установок з міжконтинентальними балістичними ракетами СС-19 і СС-24, а також 44 стратегічні бомбардувальники, здатні нести ядерну зброю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Держдеп оголосив кількість ядерних боєголовок у США
У 1991 році ядерний арсенал України загалом складався з близько 2 тис. стратегічних ядерних боєголовок і близько 2,5 тис. одиниць тактичної ядерної зброї.
“Це означає, що можна було знищити весь світ, перетворити його на ядерний попіл приблизно разів десять”, – розповідає професор Інституту міжнародних відносин політолог Сергій Галака.
З 1990 року Україна впроваджувала основні безʼядерні принципи: не утримувати, не виробляти та не набувати ядерної зброї. У листопаді 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а 5 грудня 1994 року підписала Будапештський меморандум в обмін на відмову від ядерної зброї. Його гарантами виступили Росія, США та Велика Британія, до яких приєдналися Франція і Китай. Вони зобов’язувалися утримуватися від будь-якої агресії щодо України – зокрема і від економічного тиску. 2 червня 1996 року Україна офіційно втратила ядерний статус.
До такого рішення Україну спонукала низка чинників: міжнародний тиск, в першу чергу з боку Росії та США, що загрожувало політичною ізоляцією; контроль над ядерною зброєю залишався у Москви, Київ ніколи не мав ядерної скриньки з кодами запуску; у більшості ракет спливали гарантійні терміни, а на їх обслуговування та відновлення в Україні на той момент ресурсів не було.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чорнобильській атомній станції торік не утилізували ядерне паливо
Україна виконувала зобов’язання Лісабонського протоколу міжнародної угоди “про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь”, відомої як СНО-1. Сама угода передбачала встановлення для СРСР і США рівних лімітів на кількість ракет і засобів їхньої доставки. Кожна з країн мала мати 6 тис. боєголовок та 1,6 тис. засобів доставки.
Протокол підписали для оновлення угоди після розпаду СРСР. До угоди СНО-1 підключили Україну, Білорусь та Казахстан як окремі незалежні держави. При цьому з’явився пункт про приєднання до договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї та повну відмову від неї. Тактичні ядерні боєприпаси почали вивозити у Росію.
1994-го Україна приєдналась до договору НЯЗ як без’ядерна держава. За це отримала $500 млн компенсації та поставки ядерного палива для АЕС на $160 млн.
Остання недіюча ракетна шахта знаходиться на території музею ракетних військ стратегічного призначення в Первомайську на Миколаївщині.
Верховна Рада проголосила без’ядерний статус України 24 жовтня 1991-го. Країна відмовилась від арсеналу, який був за розмірами 3-м у світі. На той момент мала 176 міжконтинентальних балістичних ракет і стратегічні ядерні бомбардувальники.