Деякі хімічні речовини, які використовують у виробництві пластику, можуть впливати на біологічні ритми людини так само, як кофеїн.
Вони здатні порушувати цикл сну й неспання, спричиняють безсоння, втому й навіть проблеми з концентрацією.
За словами вчених, ці речовини збивають “біологічний годинник” і можуть зрушувати циркадні ритми на 17 хвилин.
Нове дослідження з такими припущеннями опублікували у журналі Environment International, повідомляє The Guardian.
У цьому дослідженні описано, як хімікати з пластику можуть впливати на аденозиновий рецептор – ділянку в мозку, яка відповідає за цикл “сон-неспання”.
Саме цей рецептор сигналізує організму про початок дня (“сонце сходить – пора прокидатися”).
У дослідженні вивчали хімічні речовини, взяті з медичної трубки з ПВХ (полівінілхлориду) та гідраційної ємності з поліуретану їх використовують спортсмени, які бігають на довгі дистанції.
ПВХ і поліуретани також застосовуються у виробництві дитячих іграшок, пакування для харчових продуктів та меблів.
Дія цих хімікатів біологічно схожа на дію кофеїну. Різниця у тому, що кофеїн блокує аденозиновий рецептор, завдяки чому ми довше залишаємося бадьорими.
Натомість пластик його активує, але в результаті призводить до подібного ефекту: організм також “не розуміє”, що настав час спати.
Хоча речовини з пластику не настільки сильні, як кофеїн, їхній вплив на клітинному рівні відбувається значно швидше, ніж, наприклад, гормональний дисбаланс, який теж може спричинити пластик.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Науковці б’ють на сполох: чим небезпечна бутильована вода
Дослідження проводилось in vitro на людських клітинах у лабораторії.
Наступним етапом стане експеримент на рибках даніо-реріо, у мозку яких відбуваються фізіологічні процеси, подібні до людських.
Мета майбутніх досліджень встановити, які саме речовини в складі пластику й ПВХ (полівінілхлориду) порушують сон.
Відомо, що ПВХ може містити до 8 тисяч різних хімікатів, включно з тими, які виникають як побічні продукти під час виробництва.
Люди можуть з’їдати за тиждень таку кількість пластику, яка йде на виготовлення банківської картки.
Мікропластик потрапляє в організм в більшості з питною водою, а також і з такими продуктами, як молюски, які, як правило, їдять цілими.