Країни Євросоюзу вирішили самостійно створити важкий транспортний літак. Донедавна НАТО розраховувало на орендовані українські та російські літаки Ан-124 “Руслан”. Вони і тепер є найбільшими транспортниками у світі. “Руслани” постачалися до армії СРСР з 1987 року, а з 2000-х використовувалися європейськими військовими для перекидання сил важкої техніки, великої кількості солдатів одночасно, постачання та гуманітарної допомоги.
Єврокомісія вже запустила програму ESOCA (European eco-System for Outsized Cargo Airlift Європейська екосистема повітряного транспортування негабаритних вантажів), результатом якої має стати створення важкого транспортного літака. Учасники програми не приховують, що причиною її запуску стали проблеми з доступом до літаків Ан-124 “Руслан”. Адже, кількість літаків цього типу суттєво зменшилася, а використовувати парк російських, як це було до початку збройної агресії Москви, стало неможливо.
Україна з часу часів створення в 1965 році “Антея” (Ан-22) тримає світову першість у виробництві важких транспортних та військово-транспортних літаків. І хоча виробництво було організовано в межах СРСР, саме на славетному КБ у Києві було розроблено і на серійній ділянці виготовлено найбільші у світі літаки Ан-124 “Руслан” та Ан-225 “Мрія”.
“Мрію” не вберегли під час російської навали в лютому 2022 року, а “Русланів” було випущено усього 53, з них в Україні 17, та ще два дослідних. На ДП “Антонов” зараз є п’ять працюючих літаків. У ВКС РФ працюють, орієнтовно, два-три літаки. Також, у російській компанії “Волга-Днепр” є 10 машин, які використовуються переважно в інтересах ЗС РФ, а також літають в ОАЕ, Китай та Іран. Ще є один “Руслан” є у ОАЕ та два зруйнованих війною у Лівії. Усі інші були упродовж останніх десятиліть розукомплектовані і нині не у льотному стані.
Програма ESOCA вже фактично почала діяти. Зараз проєкт профінансовано на 20 мільйонів євро, до кінця 2025 року триватимуть науково-дослідні роботи. Йтиметься і про те, як будувати новий транспортник без України, бо попередні оцінки стану українського літакобудування європейських промисловців та експертів ж невітшними.
Лідерами програми нині є європейські авіаційні гіганти Airbus і Leonardo, але також задіяні низка інших компаній і дослідницьких установ з багатьох країн: Італії, Франції, Німеччини, Іспанії, Греції, Фінляндії, Нідерландів і Польщі.
Питання у тому, чи зможемо ми врятувати вітчизняну школу військово-транспортної авіації
Той факт, що в ЄС рішуче узялися за проєкт, свідчить, що відновлення співробітництва з РФ не передбачається це гарна новина. Тим більше, що Росія сама не відновить виробництво цих повітряних машин, а із втратою у 2021 році нового Іл-112В РФ фактично втратила школу військово-транспортної авіації. Але для України тут також виклик глобальний та екзистенційний. Питання у тому, чи зможемо ми врятувати вітчизняну школу військово-транспортної авіації.
На жаль, з 2015 року Україна не розробила і серійно не випустила жодного літака, а також втратила низку важливих угод і контрактів з європейськими та іншими партнерами. Ключовою помилкою було підпорядкування у 2015 році ДП “Антонов” та виробничих ділянок в Києві і Харкові ДК “Укроборонпром” через некомпетентний менеджмент були припинені роботи зі створення і спільного виробництва та модернізації літаків Ан-178-111, Ан-132, а також Ан-124-100 з Європейським Союзом та іншими країнами.
На думку генерального авіаконструктора України, академіка Національної академії наук України та Героя України Дмитра Ківи, який звернувся із відкритим листом до Президента України, “…З 2015 року зусиллями тодішнього президента Украйни П. Порошенка та прем’єр-міністра А. Яценюка були припинені роботи зі створення і спільного виробництва та модернізації літаків Ан-178-111, Ан-132, а також Ан-124-100 з Європейським Союзом та іншими країнами. Почалося цілеспрямоване знищення авіапромисловості України, включаючи розробку та виробництво транспортних літаків”.
З іншого боку, широкомасштабна війна змінила ставлення європейців до України. На політичному рівні є повне розуміння потреби залучення ОПК України. “Стратегічний підхід до нашої оборонної індустрії також має враховувати питання оборонних здатностей України на найвищому рівні наших потреб. Наша стратегія буде завершена лише тоді, коли вона враховуватиме також потреби України та українські промислові можливості…”. Таку заяву зробила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн під час виступу на річній конференції Європейського оборонного агентства (EDA) 30 листопада 2023 року. Можливості поглиблення співпраці закладені і в безпековій угоді, яку Україна та ЄС підписали у червні 2024 року.
Дмитро Ківа вважає, що Київ має звернутися до учасників проєкту ESOCA із конкретними пропозиціями щодо спільного виробництва сучасних літаків, і, в першу чергу, нового літака на заміну Ан-124-100 “Руслан”.
Передусім, ДП “Антонов” як багаторічний розробник і виробник транспортних та військово-транспортних літаків, має безпосередні напрацювання щодо заміни вузлів та агрегатів на літаку Ан-124-100 на європейські та західні матеріали та компоненти. Зокрема, завдяки застосуванню матеріалів, комплектуючих виробів, двигунів та обладнання європейського виробництва модернізований літак Ан-124 може мати максимальну злітну вагу 450 тонн і максимальну комерційну вагу 170 тонн.
Для участі в європейській програмі варто зробити партнерам наступні пропозиції:
Основну аеродинаміку та компоновку літака залишити на базі Ан-124-100, що збереже багато зусиль, ресурсів та часу.
Двигуни встановити англійські Rolls Roys або американські General Electric.
Встановити сучасну скляну кабіну з пілотажним навігаційним обладнанням (Thales, Honeywell).
Здійснити заміну частини обладнання і систем на європейські та західні. Конструкторську і технологічну документацію перенести з паперової на цифрову.
Пресовані панелі крила довжиною 28 метрів необхідно замінити на нову конструкцію, виготовлену в ЄС.
Роботи зі створення нового модернізованого літака повинні проводитися концерном Airbus, ДП “Антонов” та іншими європейськими компаніями.
Виробляти крила літака можливо у Великобританії, частини фюзеляжу в Німеччині, частини агрегатів на ДП “Антонов”, а кінцева збірка може відбуватися у Франції.
Розробка такого модернізованого літака буде тривати 4-5 років і коштуватиме близько 3 млрд. доларів.
Водночас, авіаконструктор зауважує, що створення цілком нового європейського літака такого класу буде коштувати не менше 10 млрд. доларів та потребуватиме термін часу у 8-10 років. Тобто, економія від співпраці з Україною для європейських бюджетів є очевидною.