У 2023 році та за перші сім місяців 2024 року Росія змогла придбати понад 22 тис. ЧПК-верстатів, а також комплектуючих і витратних матеріалів до них на суму $18,2 млрд.
До повномасштабного вторгнення в Україну Росія залежала від імпорту ЧПК-верстатів на 70-90%, а для оригінальних комплектуючих цей показник досягав 80-95%. Про це йдеться у дослідженні ГО Ради економічної безпеки України (РЕБ).
“Без верстатів з числовим програмним керуванням неможливо виготовити практично будь-яку зброю, тож їх закупівля є критичною для продовження російської агресії”, – зазначили в організації.
Відомо, що До повномасштабного вторгнення в Україну залежність Росії від імпорту верстатів з ЧПК становила 70-90%. Для супутніх оригінальних компонентів цей показник був ще вищий – 80-95%.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін приховує економічні труднощі через війну в Україні
За даними митних платежів, які проаналізували аналітики РЕБ у трійку країн-виробників увійшли:
КНР – понад 62% всіх поставок на $2,6 млрд;
Тайвань – 8,9% на $371 млн;
Південна Корея – 5,47% на $228 млн.
Зазначається, що майже десята частина російського імпорту припало на європейські виробництва. Росія отримала понад 10 тис. верстатів з ЧПК на $405 млн, серед яких:
Італія – 4 459 верстатів на $168,8 млн.
Німеччина – 2 849 верстатів на $139,9 млн.
Навіть більше, ніж самі верстати, Росія закуповувала компоненти та витратні матеріали до них – понад $14 млрд. З них товари на понад $7 млрд виготовили у КНР, утім, значна частка припала і на Європу, йдеться у дослідженні.
Понад 20% компонентів на $2,6 млрд виготовили у Швейцарії, а 3,5% компонентів і матеріалів на півмільярда доларів – у Німеччині.
Президент США Дональд Трамп прагне знизити глобальні ціни на нафту, вважаючи, що це допоможе припинити повномасштабне вторгнення Росії в Україну.
Угода про “всеосяжне стратегічне партнерство” між Росією та Іраном охоплює значну кількість галузей співпраці, але навряд чи стане значним поштовхом у двосторонніх відносинах, оскільки недовіра між державами зберігається. РФ й надалі залишається залежною від військової підтримки з боку Ірану.
На відміну від угод РФ з КНДР і Білоруссю, угода між Москвою та Тегераном не отримала положення стосовно взаємної оборони, як зазначили у британській розвідці.
Аналітики наголосили на тому, що угода може фактично створювати правову основу для подальшої ірансько-російської співпраці, формалізуючи існуючі та майбутні спільні зусилля.