Тікати доведеться всім. Вдруге в новітній історії.
Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Петро Порошенко пішли собі то й пішли. На інших гілках влади хіба що листя ворухнулося. Лише по Кабінету міністрів вітерець пробіг. Усі працювали до формування нової команди. А далі одні залишилися, інших замінили. Лише з відходом Януковича спорожніли одразу всі владні кабінети. Нещодавні господарі втекли. Прем’єр і міністри, генеральний прокурор і головний міліціонер. Міністр оборони і глава Служби безпеки. Від розплати. Бо служили не народові, а режиму. Не закону, а злодійству. Не на розбудову України працювали, а на руйнацію. В інтересах сусіда, під крило якого й сховалися.
Нинішнім теж доведеться тікати.
Але вперше в новітній історії тікати не буде куди. Поплічники Януковича були кимось у політиці, кримінальних структурах, російській резидентурі. Мали ціну на ярмарку підлоти й могли себе продати. “Слуги” Зеленського ніхто й нізвідки. Слуги за природою, яким байдуже, кому догоджати. Аби платили. Більше платять вірніше служать. Чи не весь зелений депутатський корпус за два роки тертя біля влади обзавівся престижними машинами, квартирами та маєтками, обріс бізнесом. Зе й компанії потрібні були статисти вони їх набрали. І тепер руками ідеологічних і національних бомжів чинять владу.
У нашому селі про людей, які ступили на хибну стежку, казали: за ним стаття плаче. Маючи на увазі Кримінальний кодекс. Отримані на виборах 73 відсотки добряче вдарили по головах так званих переможців. Навіть Зеленський забув, що він продукт вдалої технології та маніпуляції масовою свідомістю. Про його “слуг” і говорити нічого, вони увірували. Вимкнувши в собі і мозок, і систему самозбереження.
Ніколи в нашій новітній історії не було такого сліпого й потворного прислужування владі.
Блокування справи “вагнергейту” це не турбота про заплямований мундир повелителя. Це потурання ймовірній державній зраді, що робить і керівників силових структур, і зелених неофітів співучасниками. Проштовхування через парламент законів, що суперечать Конституції та інтересам України, не безневинне порушення регламенту в ім’я міфічного пришвидшення реформ. Це сприяння групою осіб беззаконню і подальшій узурпації влади й теж передбачає кримінальну відповідальність. Створення парламентських слідчих комісій з метою приховування від закону та суспільства життєво важливої інформації це злочин, а не школярська вихватка молодої депутатки.
Руйнація державних структур і органів управління, колективне покривання дилетантів і зрадників, які ведуть країну до прірви, розкрадання ковідних грошей, що може призвести до мору нації масштабів 1933 року.
Не буває одноосібних винуватців. Навіть із рівнем концентрації влади, якої домігся Володимир Зеленський. Поряд завжди є творці, соратники й виконавці.
У Трускавці “слуг” Зеленського навчають слухняності й беззастережній покорі. Вчать партійні інтереси ставити над усім, що вони й роблять. І навряд чи попереджають про відповідальність. Що депутатство не лише короткий, як заведено в Україні, шлях до збагачення. Зісковзне з плечей недоторканність, із гуркотом упаде під концертний рояль колос на глиняних ногах і всіх закличуть до відповідальності. Зокрема й кримінальної. Ставши слугами режиму, вони стали співучасниками всього, що робиться в Україні під покровом зеленої влади.
Стаття за ними вже плаче. Їм просто позакладало.