26 листопада 1918 року Директорія УНР видала постанову про заборону агітації та підбурювання проти влади.
У документі йшлося, що прислужники колишнього гетьманського уряду, які перебували на службі в панів, у каральних загонах і державній варті, ведуть поодиноку антинародну та антиреспубліканську провокаційну роботу.
Неправдиво називають себе більшовиками та лівими есерами і заважають визволенню України з-під влади поміщиків. Підбурюють людей на грабежі, розбої, щоб заплямувати нову владу і перешкодити їй здолати гетьманські порядки.
Директорія нагадувала, що її обрав народ, який передав тимчасове правління республікою та доручив знести панування гетьмана. І саме для того вона покликала до зброї вірних синів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зруйнуємо старий порядок – Директорія звернулась до українців
Доводила до відома, що під страхом кари військового часу забороняє всіляку агітацію і підбурювання проти влади УНР та незалежності країни. А на всіх, хто закликатиме до злочинів чекає арешт і вирок військового суду.
“Всякий, хто в сей мент перешкоджає народові боротись з гетьманськими поміщиками та капіталістами, що перешкоджає утворити народну владу Республіки, той є злочинець, і Директорія буде твердо і немилосердно бороти”, – підсумували політики.
Утім, поки Директорія боротиметься із гетьманом та “прислужниками поміщиків”, більшовики в Росії готуватимуть свої війська. Уже в грудні 1918 року розпочнеться Друга радянсько-українська війна.
Уряд Гетьмана Павла Скоропадського 13 листопада 1918-го звільнив з в’язниці Симона Петлюру. Він одразу поїхав до Білої Церкви організовувати повстання. 15 листопада як Головний отаман Військ УНР видав лист-універсал до українського народу. Закликав до боротьби за волю України. 14 грудня 1918 року Київ узяли штурмом. Гетьман зрікся влади.