Поки продовжуються почергові атаки на Близькому Сході, Білий дім намагається відшукати компроміс між двома крайнощами: безперервними “ударами відплати” і непевним припиненням вогню. Подробиці у цьому матеріалі Gazeta.ua.
Уночі на 3 жовтня Ізраїль завдав удару по столиці Лівану – Бейруту, а вдень у місті знову пролунали вибухи, за котрі відповідальність взяло на себе угруповання Хезболла.
Ліванська армія, котра перед спецоперацією ЦАХАЛ відійшла від поля бою, вперше втрутилася й обстріляла ізраїльських військових. Щоправда, ліванські вояки заявляють, що били у відповідь на вогонь, від якого загинув їхній побратим. Тим часом Сили оборони Ізраїлю вирішили саме зараз повідомити, що три місяці тому ліквідували лідера ХАМАС Раві Муштаха. Натомість радника Корпусу стражів ісламської революції (КСІР, Іран) нейтралізували у Сирії цими днями.
І це лише прелюдія – постійний представник Ізраїлю при ООН Дені Даннон заявив СNN про відплату Ірану “незабаром”. А глава армії Ірану попередив про масштабніші удари, якщо Ізраїль таки відповість: стримувати людей, мовляв, дедалі складніше.
Остання жертва?
За таких умов у Ізраїлю є варіант з атакою на ядерні об’єкти Ірану. Зважитися на них прем’єр Беньямін Нетаньягу міг би за підтримки США.
А Білий дім раптом “дав задню”. Президент Джо Байден заявив, що такого не підтримає. Нагадаємо, напередодні Білий дім заявляв про підтримку права на самооборону і про можливе укладення угоди про припинення вогню між Ізраїлем, ХАМАСом і Хезболлою. Ліванські чиновники нині заявляють, що лідер Хезболли погодився на припинення вогню. Водночас Пентагон застерігав від ескалації. Чи були погоджені зі США удари по Бейруту 3 жовтня, невідомо. Судячи з реакції Вашингтона, або не з усіма, або ні з ким.
Та відомо, що криза на Близькому Сході стала основною зовнішньополітичною темою на дебатах кандидатів у віце-президенти США. Якщо Девід Венс від республіканців закликав до відновлення лідерства Сполучених Штатів через силу, то демократ Тім Волц звинувачував Дональда Трампа у пом’якшенні санкцій проти Ірану та у виплаті близько $100 млн. Нібито це дозволило Тегерану закупити зброю і просунулися у ядерній програмі. Судячи з результатів опитування, обидві позиції успіху у глядачів не мали.
Хто “виляє псом”
Тим часом, Іран звинуватив “Групу семи” в упередженості й безвідповідальності після того, як вона засудила іранський масований обстріл Ізраїлю, хоча “Група” висловила тільки глибоку стурбованість, тоді як Білий дім дії Ірану “рішуче засудив”.
Розвиток ситуації, котрий спостерігаємо, є провалом американської та західної дипломатій, вважає редактор з міжнародних питань Sky news Домінік Вагхорн. За його словами, Байден неодноразово закликав до деескалації, але Ізраїль робив навпаки. Наприклад, президент США публічно закликав не вторгатися до Лівану, але ізраїльтяни пустили це повз вуха. Те ж повторювалися на різних етапах конфлікту раніше. “А тепер американці вимушені допомагати Ізраїлю захищати себе. Схоже, ми стрімко наближаємося до війни із застосуванням балістичних ракет на Близькому Сході… Ізраїльський хвіст таки виляє американським псом”.
Вуса, лапи і хвости
Тож зараз очевидними є такі проблеми.
1. Крах концепту “керованого конфлікту”. Досі США вбачали “золоту середину” у допомозі виключно обороні Ізраїлю під жорстким контролем, що зводило до мінімуму ескалацію. Тепер зрозуміло, що Білий дім проґавив момент, коли ситуація вийшла з-під контролю. Більше того, Сполучені Штати, схоже, втягнені у збройний конфлікт і ризикують де факто стати стороною війни. Зрозуміло, чому за таких умов “підвисають” і “далекобійка”, і НАТО для України. Симптоматично, шо Туреччина заявила про можливу ізраїльську агресію й розкритикувала заклики до нейтралітету, котрі, вірогідно, могли бути з Білого дому або з Кремля. Судячи зі слів заступника держсекретаря США Курта Кемпбелла, ситуація на Близькому Сході “відкриває нові можливості і не лише Ізраїль обдумує варіанти відповіді Ірану – це роблять і США”.
2. Безпорадність ООН. Генсек ООН Антоніу Гутерріш 2 жовтня засудив розширення конфлікту на Близькому Сході “з його ескалацією за ескалацією” і вкотре закликав до припинення вогню. За те, що він не згадав у своїй заяві Іран, міністр закордонних справ Ізраїлю Ісраель Кац звинуватив його в упередженості, оголосив персоною нон грата і заборонив в’їзд до країни. Вплинуло це чи ні, але Радбез ООН 3 жовтня вперше засудив Іран за “удар відплати” по Ізраїлю.
3. Розгубленість ЄС. Головний дипломат об’єднаної Європи Жозеп Боррель засудив Ізраїль за удари по Бейруту, внаслідок яких загинули медичні працівники. Це є сигналом дезорієнтації ЄС щодо можливої великої війни на Близькому Сході. У країн Євросоюзу є зв’язки з країнами Близького Сходу, особливо торгові та енергетичні. Це стосується не лише Ізраїлю, але й Ірану, Лівану, Ірану, Іраку. Афганістану та інших. Знову ж таки, ставиться під питання збройна допомога обороні України – коригуватиметься вона, скоріш, на екстреному “Рамштайні”.
А тим часом Іран, за даними іранських джерел телеканалу Al Jazeera, передав через Катар послання до США: фаза однобічного самообмеження завершилася, будь-яка ізраїльська атака зустріне “нетрадиційну відповідь”, у тому числі – удари по інфраструктурі країни. Хоча Іран, наголошується у посланні, регіональної війни не хоче. До речі, саме у Катарі провів кілька годин борт російського віце-прем’єра Дмитра Чернишенка через закриття Іраном повітряного простору. Чиновник повернувся до Росії. Теоретично, він міг передати щось від Росії або від Ірану до США.