Українські війська змінили стратегію оборони.
Замість великих фортифікацій тепер будують невеликі укріплення для малих підрозділів. Про це розповів головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський під час зустрічі з журналістами, передає “РБК-Україна”.
Він наголосив, що бачення ефективної оборони суттєво змінилось з початку повномасштабної війни. Спочатку створювали масштабні батальйонні райони. Але досвід боїв у Бахмуті довів, що такі структури стали застарілими.
Поступово ЗСУ перейшли до менших точок оборони. Спочатку це були ротні, потім взводні, а тепер – позиції, розраховані максимум на відділення.
“Найефективнішим сьогодні є укріплення, що складається з невеликих груп окопів. Це так звані ‘лисячі нори'”, – пояснив Сирський.
Такі позиції ускладнюють застосування ворожих дронів, особливо з оптоволоконним керуванням. Вони не можуть проникнути глибоко під землю або у вузькі ходи.
Сучасна війна диктує нові вимоги. Усі елементи фортифікації мають бути оснащені антидроновим захистом.
“Всі ходи сполучення повинні бути закриті. Це необхідно для безпеки солдатів та операторів БпЛА”, – додав він.
Тактика будівництва також змінилася. Якщо раніше укріплення створювали на відкритій місцевості, щоб стримувати бронетехніку, то зараз пріоритет віддається природному маскуванню.
Оборонні пункти розташовуються в посадках, лісосмугах, поряд із мінними полями, ровами та іншими штучними перешкодами.
“Ми маємо справу з розвитком технологій, але водночас використовуємо старі перевірені засоби. Втім, будь-яке укріплення має сенс лише тоді, коли в ньому є особовий склад”, – підкреслив головком.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Україні вдається протистояти “потрійній удавці” від РФ: світові ЗМІ написали
Він навів приклад. Навіть добре збудований опорний пункт марний, якщо його утримують лише два-три солдати.
Сирський нагадав про три рівні оборони. Перша лінія – це ті позиції, які солдати створюють безпосередньо на передовій, часто вручну.
Друга лінія зводиться інженерними підрозділами армії спільно з Державною спеціальною службою транспорту та цивільними організаціями.
Третя, капітальна, будується під керівництвом обласних військових адміністрацій. За словами Сирського, якість цієї лінії часто викликає питання.
Російські війська відновили масштабні механізовані наступальні дії на Торецькому напрямку, що свідчить про надання цьому сектору пріоритетного значення у їхній стратегії.
17 червня росіяни провели механізовану атаку щонайменше взводного масштабу саме на цій ділянці фронту. Геолокаційні дані зафіксували застосування щонайменше трьох бронемашин і чотирьох моторизованих транспортних засобів, ймовірно всюдиходів, під час наступу на захід від Яблунівки (поблизу Торецька).