В Німеччину приїхала, бо тут працювала знайома. Вона розповіла про вакансію кухаря. В Україні я мала подібну роботу. Змінила три ресторани. Зараз працюю в Берліні, готую суші, розповідає киянка Аліна Кириленко, 21 рік.
Документи оформила швидко. Роботодавець забезпечує житлом і харчуванням. Персонал живе в готелі. Ресторан працює з 12:00 до 22:00. Перерви на обід немає. Але щодня з 14:00 до 15:00 готують їжу для колег. О десятій вечора вечеря для всіх, включно з кур’єрами. Також у будь-який момент можу зробити роли чи взяти їх додому поїсти. В ресторані працюють люди з різних країн: в’єтнамці, тайці, афганці, іранці. Адміністратор і керівник німці. Не всі знають мову, до цього ставляться з розумінням. Пояснюють на пальцях. Або спілкуємося через перекладача у телефоні. Ніхто жодного разу не докоряв за незнання мови. Англійською володію невільно, але можу висловитися та зрозуміти іншого. За два місяці роботи тут з нуля вивчила німецьку до елементарного рівня. Можу пояснити людям, що мені треба.
Працівникам дають один вихідний на тиждень. Цього достатньо, щоб відпочити. В ресторані є кур’єрські машини. Якщо маєш права, то можна взяти авто й поїхати куди треба. Майже всі працівники живуть на території одного готелю, то атмосфера сімейна. У вихідний збираємося, хтось сідає за кермо. Їдемо гуляти в сусіднє місто чи до торговельного центру за покупками.
Коли тільки приїхала в Німеччину, то жила за 30 кілометрів від місця роботи. Власник ресторану приїздив за мною на машині, а ввечері відвозив додому. Цей перший заклад не був гарний зовні, всередині картини висіли на скотчі. Кухня потребувала ремонту. Але було чисто та смачно. Робота в цьому закладі допомогла мені розібратися в характері німців. Їм байдуже на інтер’єр, одяг офіціантів. Вони ходять до ресторану, бо там гарно годують. Так само і з людьми: нікому немає справи, як ти виглядаєш, головне яка ти особистість. Мої батьки позитивно поставилися до рішення поїхати в Німеччину на роботу. Хочуть, щоб я будувала майбутнє в Європі. Тут інший рівень життя. Ти можеш на зарплату придбати холодильник, телевізор. І ще залишиться на життя. А в Україні збиратимеш гроші рік або доведеться оформляти кредит на техніку.
Удома заробляла 200300 євро на місяць 69 тисяч гривень. У Німеччині маю 10001200 євро, плюс чайові. Кошти переважно витрачаю на одяг, шоколадки, фрукти. В магазин можна спокійно йти, якщо в кишені є 10 євро. Вистачить на все. Зароблені за кордоном гроші хочу витратити на власний бізнес.
В Україні працювала держслужбовцем. Хотілося пригод, подивитися світ. Тому зважилася шукати роботу за кордоном. Обрала Німеччину, там найбільші зарплати в Європі, говорить киянка 25-річна Ольга Веремеєнко.
Також мала там знайомих, вони допомогли. Влаштувалася помічницею в родину. Жила в їхньому будинку. Зазвичай робочий день починався о сьомій ранку і закінчувався о 16:00. Готувала їсти, прибирала. Мала один вихідний на тиждень. Паралельно підпрацьовувала в бюро по ландшафтам, займалася садами. Працювала неофіційно, як і більшість українців. За годину роботи зазвичай платять 89 євро 250280 гривень. Коли їхала, німецьку не знала. Але добре володіла англійською. Жодного разу не відчула, що незнання мови мене в чомусь обмежує. Те, як пройде адаптація до життя в новій країні, залежить від людини, яка їде на заробітки. Важливі очікування, що чи хто тримає вдома. Пропрацювала в Німеччині трохи більше трьох місяців. Повернулася додому. Оформлюю документи. Хочу повернутися в цю країну офіційно.