19 вересня 1960-го народилася українська письменниця Оксана Забужко. Родина жила в Луцьку й належала до місцевої інтелігенції шістдесятників.

Коли батька заслали до Забайкальського краю, сім’я переїхала до Києва.

Закінчила філософський факультет та аспірантуру з естетики Київського університету імені Тараса Шевченка.

Поезією захопилася ще в дитинстві. Першу поетичну збірку 9-річної Забужко “Весняна акварель” мали надрукувати у видавництві “Молодь”. Передмову до неї написав Михайло Стельмах. Але під час репресій у 1972-1973 роках її батьки потрапили до “чорного списку”. Готову до друку збірку зняли з виробництва. Письменниця ті вірші ніколи не публікувала, а першу поетичну книжку “Травневий іній” змогла видати лише 1985-го.

1987-го прийнята до Спілки письменників СРСР.

1992-го викладала українську культуру в університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. 1994-го отримала стипендію Фонду Фулбрайта та викладала українську літературу й культуру у Гарвардському та Піттсбурзькому університетах.

Основні теми творчості – національна ідентичність і ґендер. Перший роман “Польові дослідження з українського сексу”, який вийшов 1996-го, викликав бурхливу реакцію критиків і читачів. Він став першим бестселером незалежної України.

Найвідоміша книга Оксани Забужко у жанрі нон-фікшн – “Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій”. У книзі українська культурна історія осмислена через особистість та образи Лесі Українки.

Твори письменниці перекладені понад 20 мовами. Окремими виданнями публікувалися в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.

Gazeta.ua пропонує добірку цитат письменниці з її творів.