Жодна країна не витрачає стільки зусиль і ресурсів на пропаганду, як наш одвічний ворог московія.
Майже 10 тисяч повідомлень щодня публікують у ЗМІ, соціальних мережах, інформаційних каналах, показують по телебаченню, поширюють через проплачених агентів, ботоферми, наших свідомих і несвідомих колаборантів та прихильників “русского мира”. Мета, яку ставлять перед собою спеціалісти інститутів дезінформації під керівництвом ФСБ, дезорієнтувати українців, викликати сумніви, паніку, страх, розпач, позбавити віри в перемогу, зробити слабшими, щоб легше окупувати, поневолити, загарбати та перетворити на рабів.
Їхні пропагандистські повідомлення добре замасковані під правду, і їх важко розпізнати. Значна частина інформаційних вкидів взагалі не є пропагандистськими. Це інформація про лікувальні препарати, музику, науку, артистів їхнього шоу-бізнесу, спорт, життя їхньої глибинки тощо. Це можуть бути і їхні фільми, і навіть мультфільми та програми для дітей. Але як це працює?
Візьмемо, до прикладу, мультфільми. Нерозбірливі українські батьки вмикають на ютубі перше, що вискочить у разі запиту. А вискочить не український, а москальський мультик. Тому що: він має більше переглядів (через кількість населення та російськомовних у світі, які це дивляться), містить рекламу і його спеціально просувають. Наші діти привчаються до сприйняття інформації чужою мовою, до толерування цієї мови, до нерозбірливості під час вибору контенту. Мало того, в підсвідомості юного покоління закладається думка, що все цікаве можна подивитися тільки російською. Але ж українські мультики є! Їх не так багато, як хотілося б, але якщо в запиті додати єдине слово: “українською”, то ютуб запропонує прекрасні роботи.
Ще один аспект проблеми наші люди середнього і старшого покоління продовжують жити в москальському інформаційному полі. Їх досі цікавлять совєцькі артисти, їхнє життя та пісні пісні молодості цих поколінь. Ворожа пропаганда це майстерно використовує, підсовуючи в ці тематичні повідомлення та програми замасковані меседжі пропагандистського штибу.
Але, крім цього, вороги виготовляють спеціальні програми, продукують фейки, знімають рекламні ролики. Нещодавній приклад ролик про мобілізацію. Два московські професійні артисти зіграли ролі українців, які говорять про мобілізацію. Інформацію спрямовано на підрив мобілізації в Україні через сумніви щодо справедливості, які вона викликає.
На Українському радіо є передача “Русскій фейк, іді на х*й”. У цій програмі розвінчується до 10 брехливих повідомлень ворожих інформагентств щодня. Але це тільки 10 із тисяч!
Одна добра знайома, яка багато років працювала прислугою в московських родинах, час від часу присилає мені у фейсбуку всіляку пропагандистську нісенітницю. Її останнє повідомлення містило істеричне відео, на якому жінка середнього віку москальською мовою із вкрапленнями окремих українських слів розповідала, скільки саме українських військових частин і бригад знищили окупанти. Вона називала і номери військових частин, і локації, і назви окремих штурмових бригад. Загалом понад два десятки, якщо не більше.
І ця знайома пише: наші постійно брешуть, наші не кажуть, скільки українських воїнів убито, наші паскуди…
Слухай, кажу, я щодня цікавлюся перебігом подій на фронті, в мене син воює, десятки друзів на передовій. Але я не знаю назв військових частин і бригад більш ніж п’ять. Невже ти віриш, що ця істеричка має таку інформацію?
Знайома подумала і визнала, що я правий. Але до цього вона перекинула відео ще 20 людям.
Десь у 20122013 роках до мене звернувся знайомий із Луганська. Періодично ми дискутували на політичні теми, бо в нього проскакували сепаратистські настрої. То ще тоді він розказав, що є вигідна справа можна продати свою фб-сторінку за тисячу доларів. Його друзі таке зробили це реально працює. Я не погодився. Але лише пізніше зрозумів усю підступність його пропозиції. Уявіть собі, що від мого імені відомо хто поширював би заклики до путлєра ввести війська в Україну! Саме таке робилося зі сторінок тих, хто спокусився на легкі гроші, на свої 30 срібняків.
Ще одна функція, яку виконують ті 10 тисяч пропагандистських повідомлень: вони створюють так званий інформаційний шум. Це теж має тонкий розрахунок у горі сміття та мотлоху важко знайти зерно істини.
Я тут не акцентував уваги на спеціальних інформаційних операціях, якими займаються вищі посадові особи країни-ворога. Можливо, це стане темою іншої розмови. А тепер хочу ще кілька слів сказати про інформаційну гігієну. Нам усім варто читати й дивитися тільки ті ресурси, до яких є повна довіра. Як Gazeta.ua, наприклад.