Податковий обов’язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав.

Відповідну постанову у справі № 400/1730/19 ВС ухвалив 18 червня 2021 року.

Суть справи: позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов’язання з орендної плати за землю з фізичних осіб .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, він посилався на те, що висновок контролюючого органу, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що він має податковий обов’язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою із земель комунальної власності, яка була надана для ведення фермерського господарства, є помилковим, адже з моменту створення ним фермерського господарства такий обов’язок перейшов на вказану юридичну особу.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатами її останнього розгляду місцевий суд позов задовольнив повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, застосувавши норми статтей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України “Про фермерське господарство”, зробив висновок, що набуття права на землю (в тому числі, права тимчасового строкового користування) засновником фермерського господарства є обов’язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. У свою чергу, після державної реєстрації (набуття правового статусу) фермерського господарства права і обов’язки землекористувача, в тому числі, й щодо сплати орендної плати за землю, переходять до фермерського господарства.

Однак апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове про відмову в задоволенні позову. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.08.2018 у справі N 808/3798/16, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу положень статті 125 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою, так само як і суміжні права та обов’язки землекористувача, виникають з моменту державної реєстрації права оренди або права власності на земельну ділянку. Позивач належним чином не оформив передачу земельної ділянки фермерському господарству як землекористувачу. Оскільки відповідно до договору оренди земельної ділянки позивач був орендарем земельної ділянки, саме на нього і покладено обов’язок зі сплати орендної плати за її користування згідно з умовами зазначеного договору. Той факт, що використання земельної ділянки відбувається через створене позивачем фермерське господарство, не змінює статус позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від обов’язку сплачувати орендну плату за її користування.

Касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формує такий висновок щодо застосування норм підпунктів 288.1, 288.2 статті 288 ПК, статтей 125, 126 Земельного кодексу України, частини другої статті 16, частин першої, другої статті 21 Закону України “Про оренду землі”, статті 12 Закону України “Про фермерське господарство” у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов’язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав.

Податковий обов’язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.