Радбез ООН вкотре спробував врегулювати ситуацію на Близькому Сході, але безуспішно.

На голосування поставили проєкт резолюції, який підтримали 14 країн. Його основні положення такі:

негайне безумовне і постійне припинення вогню обома сторонами конфлікту,

негайне і безумовне звільнення всіх заручників, збільшена і безперешкодна доставка гуманітарної допомоги.

Ці формулювання підтримали 14 країн. Тобто, майже весь склад Радбезу. Але США наклали вето. Рішення стало приводом для жорсткої перепалки між представниками Сполучених Штатів Америки та РФ.

Причиною вето, як пояснив посол США при ООН Роберт Вуд, стала відсутність жорсткої прив’язки припинення вогню до звільнення заручників. “Ця резолюція не передбачає такої необхідності. У разі ухвали вона б стала небезпечним сигналом для ХАМАС, що немає потреби повертатися за стіл переговорів”. – пояснив він.

Представник Росії в ООН Василь Небензя зазначив, що “шокований” вето США на “колективну спробу порятувати життя палестинців та ізраїльтян”, бо вони нібито підігрують одній зі сторін конфлікту. “Сполучені Штати заявляють, що діють в інтересах всього регіону, але голосують проти резолюції, котру підтримує більшість країн регіону”, – послався він на результати голосування.

Дзеркально по Судану

За два дні до американського вето по Газі, Росія ветувала резолюцію Радбезу ООН по Судану. Причому – цей документ містив аналогічні формулювання. Зокрема, йшлося про заклик до ворогуючих сторін негайно припинити вогонь і надати змогу доставити гуманітарну допомогу. У Судані з 2023 року триває жорстока громадянська війна, у результаті якої загинули десятки тисяч людей, а 11 мільйонів змушені тікати від смертельної загрози. Нині країна на межі голоду – на даний момент, це є найсерйозніша гуманітарна криза у світі.

На засіданні Радбезу ООН по Судану навіть результати голосування кількісно були ті самі: 14 країн “за” і одна Росія – проти. Проєкт резолюції по Судану розробили Велика Британія і Сьєрра-Леоне з метою всадовити сторони конфлікту за стіл переговорів. Документ містив заклик до регулярної армії країни та до Сил оперативного реагування дбати про захист цивільного населення.

Кров і “чорне золото”

Лише за жовтень 2024 року понад 340 тис жителів Судану змушені були покинути свої домівки, а понад 3 мільйони дітей ризикують заразитися холерою. Але представник РФ в ООН Дмитро Полянський угледів у тексті резолюції спробу підлити бензину у суданське багаття: “Надається можливість втрутитися для західних країн, котрі люблять у колишніх колоніях просувати свій порядок денний”.

Представниця США в ООН Лінда Томас-Грінфілд заявила, що це Росія грає на обидвох сторонах протистояння заради своїх політичних цілей. Міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі наголосив: “Це вето знову показує справжнє обличчя Росії”.

Цікаво, що за добу після ветування РФ резолюції ООН делегація Судану відвідала Росію і запропонувала відкрити російським компаніям до 22 нафтових родовищ у відносно безпечних районах Хартума й поблизу нього.

За аналогією, РФ тісно взаємодіє і з Малі на ґрунті розробки та експлуатації нафтових родовищ. Непевна ситуація з безпекою дозволила Кремлю завести до Малі збройний контингент колишньої ПВК “Вагнер”. У Судані Росія веде переговори з урядом, котрому протистоять Сили оперативного реагування. Логічно припустити, що якби резолюція ООН була ухвалена, існувала б гіпотетична можливість заходу миротворчого контингенту “блакитних шоломів” або миротворчої місії західних країн. Така перспектива поставила би хрест на повторенні РФ у Судані того ж, що й у Малі.

На Близькому Сході можлива угода?

Повертаючись до резолюції по Газі, результат засідання Радбезу ООН викликав неоднозначну реакцію. Представник Ізраїлю в ООН Дані Данон назвав її “нагородою ХАМАСу і фактичною відмовою домогтися звільнення заручників”. За його словами, “необхідно пов’язати звільнення заручників із припиненням вогню. Тільки за таку резолюцію можна б було голосувати”.

Палестина, як і варто було очікувати, засудила вето США на резолюцію по Газі, нагадавши, що кількісно воно є четвертим блокуючим рішенням Сполучених Штатів на спроби припинити вогонь. Таким чином, зазначають у канцелярії палестинського президента, США заохочують Ізраїль “продовжувати свої злочини проти палестинського і ліванського народів, нехтуючи міжнародним правом і легітимністю”.

Але США намагаються домогтися угоди про припинення вогню: спецпредставник Амос Хохштейн з Лівана прибув до Ізраїлю. Ліван висунув нові умови, цього разу – остаточні. Натомість Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт прем’єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху та ексміністра оборони Йоава Галанта за злочини проти людства у секторі Гази.

Ліван вимагає переглянути пункт, який встановлює, що “Блакитна лінія” кордон, до якого Ізраїль відступив у 2000 році, вважатиметься остаточним кордоном між країнами. Натомість Ліван вимагає, щоб Ізраїль відступив від певних точок на існуючій лінії, а щодо інших точок було зафіксовано, що вони спірні, пише Haaretz.

Ознаки загострення

У США до Сенату було внесено кілька проєктів резолюцій від незалежного сенатора Берні Сандерса з вимогою обмежити або припинити постачання до Ізраїлю американської наступальної зброї. Сандерс посилався на закон від 1961 року, згідно з яким, забороняється надавати зброю країнам, котрі прямо чи опосередковано перешкоджають доставці американської гуманітарної допомоги. Усі проєкти були відхилені. До слова, закон ще жодного разу не був застосований.

Тим часом, за повідомленнями ЗМІ, США нібито попередили Ірак про те, що вичерпали можливості стримувати Ізраїль, тому іракська сторона має припинити обстріли ізраїльської території. За даними джерел, прем’єр Іраку готовий реагувати на серйозніші, ніж досі, атаки Ізраїлю.

Про перспективу ескалації свідчать заклики президента Ірану до Папи Римського, і президента Туреччини – до обраного президента США зупинити війну на Близькому Сході.

Глухий кут чи знак надії

Спроби врегулювати близькосхідну і українську війни є безуспішними бо, намагаючись залучити Глобальний Південь, Колективний Захід по-різному підходить до цих двох конфліктів. Те, що для Заходу є маневрами або конкретним реагуванням, для Глобального Півдня може бути подвійними стандартами.

А Росія майстерно навчилася грати на розбіжностях. Тому вперше здійснила удар по українському місту Дніпро міжконтинентальною балістичною ракетою “Рубіж”. Хоча Повітряні сили ЗСУ заявили, що не розкриватимуть деталей обстрілу, у соцмережах пишуть, що це була ракета, котра могла нести ядерну “начинку”. Згодом президент Володимир Зеленський підтвердив удар зброєю цього типу.

Ознаки ескалації спостерігаються і на межі з Україною. Наприклад, Угорщина розгортає ППО поблизу кордонів нашої держави. Такий удар є свідченням паніки і слабкості, розповів Gazeta.ua кандидат політичних наук Олексій Буряченко, і є проявом тиску РФ на колективний Захід. За його словами, ракети, котрі можуть бути носіями “ядерного заряду”, вражали територію України і раніше. “Скоріш, маємо спробу з ІПСО, адже “Рубіж” – ракета секретна. Отже, міг бути інформаційний витік від росіян, щоб це пішло у публічну площину, і показати США чи Великій Британії, що ось “робочий варіант” ядерного удару є. Що це означає? РФ продовжує ескалювати, не переходячи “червону лінію” у вигляді самого ядерного удару”, – пояснив він.

Утім, якраз після підвищення рівнів ескалації колективний Захід переконається – політика умиротворення не діє, вважає експерт.