З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року з країни виїхала значна кількість чоловіків призовного віку. За даними Євростату, близько 650 тисяч чоловіків віком від 18 до 60 років покинули Україну та перебувають у країнах Європейського Союзу, а також у Швейцарії, Ліхтенштейні та Норвегії.

За інформацією Financial Times, загальна кількість українських чоловіків віком від 25 до 60 років становить 11,1 мільйона осіб. Із них:
• 1,2 мільйона вже служать у Збройних силах України,
• 2,9 мільйона проживають на територіях, контрольованих Росією,
• 1,5 мільйона визнані непридатними до служби за станом здоров’я,
• 600 тисяч мають бронь.

Таким чином, мобілізаційний резерв України складає близько 4,9 мільйона чоловіків призивного віку, серед яких близько 1,3 мільйона перебувають за межами України.

Ріст протестних настроїв серед українців, які залишилися в країні

На тлі постійних обстрілів України та затяжного воєнного конфлікту зростає негативне ставлення серед громадян, які залишилися в країні, до тих чоловіків, що виїхали під час війни. За незалежними соціологічними опитуваннями, протестні настрої проти виїхавших чоловіків посилюються.

За даними досліджень 2024 року, половина українських біженців-чоловіків не планують повертатися після закінчення війни. Це пов’язано з небезпекою, економічною нестабільністю та зруйнованою інфраструктурою. Водночас, серед громадян України зростає негативне ставлення до тих, хто залишив країну, а багато хто із біженців відзначає відчуття відчуження з боку співгромадян, що залишилися.

Всередині країни також спостерігається ріст протестних настроїв. Значна частина українців засуджує тих, хто виїхав, вважаючи, що вони мали залишитися та підтримувати країну у важкі часи. Це призводить до соціального напруження та розколу в суспільстві.

Чи можливе повернення українських чоловіків із-за кордону?

Питання можливої депортації українських чоловіків призовного віку обговорюється у низці європейських країн. Втім, жодна з них поки що не ухвалила рішення про примусове повернення таких осіб в Україну.

• Польща: Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський запропонував припинити виплати соціальних допомог українцям чоловічої статі призовного віку, які проживають у Європі, щоб стимулювати їхнє повернення до України. Проте, про депортацію мова поки що не йде.
• Нідерланди: Прем’єр-міністр Дік Схооф заявив, що уряд має обговорити з Україною заходи для повернення чоловіків призовного віку.
• Литва: Президент Гітанас Науседа закликав український уряд розробити механізми повернення чоловіків для виконання військового обов’язку.
• Естонія: Міністр закордонних справ Маргус Цахкна наголосив, що країна не буде приймати окремих заходів щодо повернення українців, вважаючи це внутрішньою справою України.
• Німеччина: Представник МВС Німеччини Максиміліан Каль заявив, що депортація українських чоловіків не розглядається, навіть після рішення України обмежити консульські послуги для військовозобов’язаних за кордоном.

Водночас Європейський Союз офіційно заявив, що депортація чоловіків призовного віку з ЄС неможлива. Єврокомісар із внутрішніх справ Ільва Йоханссон наголосила, що тимчасовий захист українців у ЄС не може бути скасований через вік, стать або військовий обов’язок.

Приклад Швейцарії: 11 тисяч українських чоловіків не хочуть втручання влади у їхнє становище

Швейцарія стала одним із осередків цього питання. Тут проживає близько 11 тисяч українських чоловіків призовного віку, які отримали статус захисту S.

Багато з них вважають, що швейцарська влада не повинна втручатися в їхні стосунки з урядом України у питанні повернення на батьківщину для мобілізації. Вони аргументують це тим, що в Україні існує високий рівень корупції, а діти політиків не йдуть на фронт (як, наприклад, син Порошенка, якого офіційно визнали ухилянтом).

Окремі з цих чоловіків, родом із східних регіонів України, побоюються, що можуть опинитися в ситуації, коли їм доведеться воювати проти своїх родичів або знайомих, які перебувають по інший бік лінії фронту.

Проте, у Швейцарії посилюються заклики до повернення цих чоловіків в Україну. Представники політичних партій, таких як Свободна демократична партія (FDP) та Швейцарська народна партія (SVP), наполягають на тому, що Швейцарія не повинна надавати прихисток військовозобов’язаним чоловікам, адже програма захисту S призначена для жінок, дітей та літніх людей.

Швейцарські політики закликають до укладення угоди про реадмісію з Україною, що дозволило б відправити цих чоловіків назад для участі в обороні держави.

Підсумуємо

Питання повернення українських чоловіків призовного віку стає все більш обговорюваним у міжнародному просторі. В той час як частина суспільства вимагає повернення цих чоловіків в Україну, уряди європейських країн обережно підходять до цього питання, не вдаючись до примусових заходів.

Разом із цим, в Україні посилюється розрив між тими, хто залишився і боронить країну, та тими, хто виїхав, що може мати довготривалі соціальні наслідки для держави після війни.