У сутінках війни, коли кожен клаптик української землі просочений кров’ю захисників, у тилу розгортається свій театр абсурду. Тут немає гармат, але є інша зброя – фальшиві доноси, судові ухвали й погрози, що вимірюються гектарами української землі. У центрі цієї драми – слідчий Оболонського УП ГУНП Роман Мужиченко, чиї дії стали символом беззаконня в погонах. Скільки можна зберігати без криміналу? І як “пакетик амфетаміну” перетворюється на 5 гектарів землі?

Межа закону: тонка, як волосінь

Закон України – ніби старовинний пергамент, де кожна літера має вагу. Стаття 44 Кодексу про адміністративні правопорушення каже: за “невеликі розміри” наркотиків – штраф від 340 до 850 гривень, громадські роботи чи арешт до 15 діб. П’ять грамів марихуани, пів грама кокаїну – це ще не кримінал, це межа, яку легко перетнути.

Але варто додати кілька грамів – і в силу вступає стаття 309 Кримінального кодексу: штраф до 51 тисячі, виправні роботи чи обмеження волі до 5 років. А якщо слідчий вирішить, що це “збут” (ст. 307 ч. 2), то вам світить вже 6–10 років із конфіскацією. Тонка межа між штрафом і тюрмою – це гра ваги й наміру, де правила часто пише не закон, а той, хто одягнув погони.

Слідчий чи вимагач?

Роман Мужиченко, слідчий із Оболонського району, здається, знав цю гру краще за всіх. Як інакше пояснити його “бізнес”? Історія проста й водночас гротескна: він сам собі написав донос про “пакетик амфетаміну”, порушив справу за ч. 2 ст. 307 КК – тяжкий злочин із перспективою 10 років – і, взявши групу захвату, вирушив вимагати десятки тисяч доларів. Замість штрафу в 850 гривень – доларові пачки.

Та казка обернулася фарсом: донос склали на мертву людину. Із цього абсурду могла б народитися сатира, якби не реальність – ухвала судді Пономаренка Андрія Андрійовича, що дала зелене світло спецназу “трусити” живих. Закон, мов сліпий годинник, дав збій: ухвали на обшук в Україні видають навіть тоді, коли підстав для звинувачення немає. ДБР порушило справу № 62024100120000978 від 18 грудня 2024 року за ч. 2 ст. 384 КК: введення суду в оману з обвинуваченням у тяжкому злочині. Покарання – до 5 років. Мужиченка допитали, і його схему оприлюднили на суд українського народу.

Ціна безкарності

Найгіркіше в цій історії – не фальшивий донос, а його плоди. П’ять гектарів землі у Вишгородському районі, записані на 60-річну матір Мужиченка, – мовчазний свідок “бізнесу” в погонах. Зарплата слідчого – жалюгідні 20–30 тисяч гривень на місяць – не пояснить такої покупки. Але десятки тисяч доларів, що він отримав від жертв, малюють чітку картину: фіктивні справи, погрози спецназом, “дружні” судді – і ось земля, за яку гинуть українці, стає трофеєм тилового “героя”.

Це не просто корупція – це наруга. Поки на фронті б’ються за кожен метр, у тилу землю скуповують за ціною фальшивих обвинувачень. П’ять грамів наркотиків у кишені “підозрюваного” – і 5 гектарів у кишені слідчого. Чи не занадто висока ціна за безкарність?

Закон як ширма: де вихід?

Українське правосуддя – як стара хата з дірявим дахом: крізь щілини ллється беззаконня. Ухвали на обшук, видані за сумнівними справами, лишаються легітимними, доки хтось не доведе їхню фальш. Поліцейські перекручують дрібні порушення в “збут”, лякаючи роками тюрми, щоб витягнути хабарі. Стаття 44 могла б захистити від свавілля, але коли слідчий сам пише донос, закон стає маріонеткою в його руках.

Справа Мужиченка – лише вершина айсбергу. Це крик про системну хворобу, де погони не означають честі, а суди видають ухвали, не розбираючись у суті. І якщо ДБР доведе справу до кінця, це може стати першим променем світла в темряві безкарності.

Чергова справа, чи рух до правди?

П’ять гектарів землі – це не просто ділянка. Це символ того, за що ми боремося і що втрачаємо. Поки Мужиченко допитується в ДБР, виникають питання: звідки гроші? Чому суддя Пономаренко видав абсурдну ухвалу? І головне – хто наступний?

Ця історія – не про одного слідчого, а про нас усіх. Чи змиримося ми з тим, що земля, за яку гинуть герої, стає здобиччю “бізнесменів” у погонах? Чи вимагатимемо, щоб справа № 62024100120000978 стала не просто номером, а вироком системі?