Індійського провідника Магатму Ґанді 6 травня 1944-го британці випустили з в’язниці.
Він отримав юридичну освіту в Лондоні, розмовляв трьома мовами. Повернувшися в Індію, сформулював головний принцип цієї боротьби: ненасильницький опір за незалежність Індії. Став духовним лідером нації. Очолив сатьяграху – ненасильницький похід, коли британський уряд ухвалив закон про сіль. Державні компанії могли її виробляти та продавати, всі інші сплативши величезний податок. Сотні тисяч найбідніших індусів втратили роботу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уряд очолила донька прем’єр-міністра
У великих містах відбувалися багатотисячні демонстрації за незалежну Індію. Тисячі службовців звільнялися. Наряд поліції заарештував Ґанді, а потім 60 тис. протестувальників. Акції громадянської непокори тривали ще пів року.
З початком Другої світової війни Ґанді повернувся в політику і закликав Індію до співпраці з британцями в обмін на майбутню незалежність. 1942-го запустив рух “Покиньте Індію”, який закликав до повної незалежності. Він та інші лідери сиділи в тюрмі через це до 1944-го.
1945-го до влади в Лондоні прийшов новий уряд, і почалися переговори про незалежність. Магатма Ґанді прагнув до єдиної країни, але “Мусульманська ліга” не погодилася.
Після тривалих переговорів, 15 серпня 1947-го Велика Британія створила дві незалежні держави – Індію та Пакистан.
Індійська черниця Тереза 7 жовтня 1950-го отримала дозвіл Ватикану створити в Калькутті власну конгрегацію, яку Ватикан спочатку назвав Єпархіальною Конгрегацією Єпархії Калькутти пізніше Орденом Милосердя.