Під час археологічних розкопок на території давньої урартської фортеці в Вірменії дослідники виявили унікального 2500-річного кам’яного ідола. Поруч із ним знайшли велике кладовище, яке стало найбільшим і найкраще збереженим серед усіх, коли-небудь розкопаних у країні.
Археологічні роботи відбувалися на пагорбі Сурб Давті Блур (Святого Давида), який є частиною укріпленого поселення Аргіштікінілі, повідомляє Arkeonews.
Керівниками дослідження стали доктор Матеуш Іскра з Польського центру середземноморської археології Варшавського університету та доктор Хасмік Сімонян з Інституту археології та етнографії Національної академії наук Вірменії.
Доктор Іскра зазначив, що експедиція досліджувала великі терасові житлові комплекси, зведені в період занепаду Урартського царства.
“Їх збереження виявилося напрочуд хорошим. У багатьох районах глинобитні та викладені каменем підлоги збереглися майже в цілості, що дозволило нам реконструювати організацію побуту з надзвичайною детальністю”, – пояснив Іскра.
Під час розкопок у одному з будинків археологи натрапили на великі піфоси – глиняні посудини для зберігання, які залишалися вбудованими в підлогу понад два тисячоліття.
Поряд вони виявили ідола, висіченого з вулканічного туфу. Півметрова скульптура зображувала людське обличчя з чітко окресленими бровами, довгим носом, вузькими губами та близько посадженими очима.
Ідол лежав біля прямокутної кам’яної скрині та зберігся у своєму первісному положенні. На думку археологів, ця фігура мала ритуальне або оберегове значення в оселі.
Схожі артефакти з інших пам’яток Вірменії свідчать про зв’язок із культом предків або обрядами, пов’язаними з родючістю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Половецького воїна оббили на хрест” – розповіли про знайденого кам’яного ідола
Науковці планують провести хімічний аналіз вмісту кам’яної скрині, щоб виявити сліди органічних матеріалів, які могли бути рештками жертвоприношень або ритуальних дій. Це дозволить точніше визначити функцію ідола.
Команда під керівництвом Сімоняна паралельно розкопала велике кладовище, розташоване поблизу поселення. Там було знайдено численні урни з попелом, прикрасами та дрібним посудом – рештки кремаційних поховань.
“Це місце є поворотним моментом у вірменській археології. Це, ймовірно, найбільше і найкраще збережене кремаційне кладовище, виявлене в країні, яке дає нам виняткове уявлення про похоронні звичаї громад, що перебували під впливом Урарту”, – наголосив Сімонян.
Стан урн допомагає дослідникам зрозуміти вірування місцевих мешканців у загробне життя та соціальні відмінності між похованими. Серед знайдених залишків є як дорослі, так і діти, що свідчить про складну і впорядковану систему ритуалів.
Поселення Аргіштікінілі заснував цар Урарту Аргішті І приблизно у 785-760 роках до нашої ери як військову та адміністративну твердиню на Араратській рівнині.
Урартійська держава, що існувала з IX по VI століття до нашої ери, відома своїми інженерними досягненнями – будівництвом фортець, систем зрошення та храмів богів, зокрема бога війни Халді.
Аргіштікінілі завдяки своєму розташуванню на перехресті шляхів Анатолії та Кавказу став важливим центром торгівлі та культурного обміну. Його занепад збігся з падінням Урарту, що ймовірно було спричинено внутрішніми заворушеннями та зростанням впливу мідійців.
Метою спільного польсько-вірменського проєкту є дослідження того, як жителі Аргіштікінілі змогли адаптуватися після розпаду Урарту, зберегти свої традиції та пристосуватися до нових політичних умов.
Наступний етап експедиції, запланований на весну 2026 року, буде присвячений аналізу соціальних і господарських змін у пізній урартський і постурартський періоди.
Крім історичної ваги, цей проєкт став прикладом тісної наукової співпраці між Польщею та Вірменією. Дослідники разом відтворюють не лише матеріальну спадщину стародавньої цивілізації, а й історію людської стійкості та культурної тяглості.
В Індії археологи виявили давні наскельні малюнки. Їх знайшли у важкодоступному місці на території району Фарідабад в штаті Харьяна. Вік малюнків може варіюватися від 10 до 40 тис. років.