До роботи з тваринами привчений із дитинства, розповідає 27-річний Василь Завальський із села Боярка Звенигородського району на Черкащині. Батьки завжди тримали корів, свиней, коней.
Після школи вступив до аграрного університету. На останньому курсі магістратури працював ветеринаром на молочно-товарній фермі в Черкаській області. Потім служив в армії і 10 місяців сидів дома. Друзі, які вісім років тому поїхали в Данію, запросили мене туди на христини. Запропонували роботу. Я повернувся в Україну, порадився з мамою, сестрою. Трохи розпродав хазяйство, щоб рідним було легше, й поїхав у Данію.
Працюю за кордоном два з половиною роки. Спочатку був на студентському контракті. Останні сім місяців на робочому. У мої обов’язки входить доїти корів, слідкувати за їхнім здоров’ям, лікувати, вести контроль вагітності. Інколи є додаткова робота, накривати силос чи ще щось. Загалом роблю все, що скажуть. Прокидаюся о 03:30, на роботі треба бути за пів години. На фермі все комп’ютеризовано. Із четвертої до восьмої ранку дою корів, приблизно 220 голів. Щовівторка приїздить ветлікар. Дивиться проблемних корів, розповідає, як лікувати. Оплата погодинна, тому я зацікавлений працювати довше. Є година перерви, часто нею не користуюся. На роботі не годують. Купую пластівці, беру на фермі молоко і так обідаю. Графік маю такий 12 днів працюю, два дні дома. У вихідні сплю до обіду, зустрічаюся з друзями. Влітку їздимо на Північне море за 30 кілометрів.
У моєму контракті прописано, що за 160 годин роботи повинні заплатити 26 918 данських крон (близько 115 тис. грн. ГПУ). Із них вираховують 38 відсотків податків. Залишається тисяч 17, це якщо працювати мінімально. У мене виходить на місяць по 200 годин, отримую 20 тисяч крон понад 85 тисяч гривень. В Україні на сучасних фермах дояр має 12 тисяч зарплати.
У Данії є сучасні ферми й застарілі. Та, де я працюю, побудована 2000 року. Корови на системі безприв’язного утримання, вільно ходять. В основному голштинської та джерсійської порід. Дояться в каруселі на 24 місця. На фермі немає парканів, нічого не закривається. Гараж відкритий, корма всі теж. Ніхто нічого не краде. В Україні все б уже загородили триметровим парканом. Помітив, що данці щасливіші за українців. Як мінімум тому, що фінансове становище краще. Тут, щоб заробляти на нормальний рівень життя, достатньо працювати на звичайній роботі. Люди можуть купити в кредит будинок, машину. Банківські ставки мінімальні 12 відсотка. За два роки не бачив жодного бомжа.
Переважно витрачаю гроші на продукти, автомобіль, одяг. Іноді їжджу в Німеччину за 110 кілометрів за продуктами, бо в Данії вони дорожчі. На їжу йде десь 2 тисячі крон на місяць 8,5 тисячі гривень. Ще тисяча на пальне для авто. Житло надає фермер, плачу 2 тисячі крон. Мешкаємо у великому будинку, зараз нас п’ятеро людей. У кожного своя кімната. Кухня, ванна, туалет спільні. Товариші винаймають двокімнатний будинок за 3,5 тисячі, плюс комуналка. Є знайома, яка орендує велику однокімнатну квартиру за 650027,7 тисячі гривень. Довго звикав до того, що в магазині немає доброго сала, оселедці солодкі, на всіх заправках самообслуговування. Коли вперше поїхав на їхнє звалище, побачив що це ціла організація. Там стоять контейнери, працюють люди, які контролюють, щоб ти усе сортував. В цьому плані Україна на тисячу років відстала від Данії.
Багато знайомих планують залишатися жити за кордоном. Я вирішив за чотири місяці повертатися в Україну. Сильно прив’язаний до сім’ї. До того ж у Данії ситуація з молочними фермами погіршується. Останнім часом багато збанкрутували. Наш шеф ферму продає. Пояснив, що через високі ціни на електроенергію, мінеральні добрива для полів і корма, особливо сою. На зароблені гроші планую купити житло. Раніше думав відкрити ферму в Україні. У батьків є земля, оформлене фермерське господарство. Але наші села загинаються. Не знаю, чи там буде школа за кілька років, чи буде з ким гратися моїм дітям. До того ж важко знайти дівчину, яка погодиться зі мною жити в селі. Тому фермерські амбіції залишив у минулому.
Оплата на європейських фермах залежить від країни, виду діяльності, відпрацьованих годин. Для роботи шукають чоловіків і жінок віком від 18 до 55 років. Часто запрошують подружжя. Серед вимог роботодавців: відповідальність, витривалість, стресостійкість, відсутність порушень паспортного режиму, відмов у візі. Знання мови не обов’язкове. Робочий день зазвичай триває 812 годин, є один вихідний на тиждень.
Працюю в Норвегії трохи більше двох років. До цього їздив на роботу в Данію, Австралію, Швейцарію, каже 28-річний Сергій Іванов із села Жучківці Хмельницького району. На першій молочній фермі не влаштовував графік, поводження з тваринами. До того ж фермер платив менше, ніж домовлялися. За чотири місяці знайшов інше місце роботи. Найняв адвоката, хотів судитися через те, що мені недоплатили. До суду справа не дійшла, фермер повернув гроші. Я переїхав у Північну Норвегію. Влаштувався в компанію. Вона наймає працівників і розподіляє години роботи між невеликими фермами. Я працюю одразу на трьох молочних. Там утримують від 17 до 70 дійних корів. Раз на пів року збираємося в офісі компанії. Розробляємо план, коли та скільки днів виходитиму на ту чи іншу ферму. Жити і працювати в Норвегії подобається насамперед через природу навколо, гори за вікном і море за 50 метрів від будинку. Місцеві добре ставляться, завжди допомагають. Спілкування з фермерами також легке. Часто забуваю, що я не місцевий. Робочий день починається о шостій ранку. О 8:30 сніданок, часто з фермером у його будинку. До 11:30 працюю. Після цього є перерва до вечора. З 16:00 до 19:00 знову на роботі.
Оренда житла стартує від 500 євро майже 16 тисяч гривень. Бензин коштує 2 євро за літр понад 63 гривні. Порівнюючи з країнами, де довелося бувати, в Норвегії ціни найвищі. Зарплата 1517 євро за годину 476540 гривень, мінус 34% податку. На ці гроші можна спокійно жити.