Чотири місяці провів у російському полоні морський піхотинець 42-річний Михайло ДІАНОВ. На момент затримання мав поранення руки й ноги. Щоб витягти із плечової кістки металеву конструкцію, яка її фіксувала, окупанти використали плоскогубці. Операцію робили без анестезії.
Росіяни жорстко поводилися з полоненими. Роздягали, били, принижували, морили голодом. На їжу вони виділяли 30 секунд. Навмисне наливали окріп і давали черствий хліб. Хлопці, в яких були вибиті зуби, навіть шматка відкусити не встигали. А за 30 секунд треба було встати й бігти. І так було весь час, розповідає Михайло Діанов. Деяких полонених кидали в одиночну камеру. Катували за те, що вони із землі підняли ягоду і з’їли. Били палицями, застосовували електрошокери, встромляли голки під нігті.
Михайло Діанов родом із Тернополя. Закінчив музичну школу по класу фортепіано. Грав у гурті “Власний підпис”, який створив разом із друзями. Участь у війні бере з 2015 року. Перший контракт підписав із 79-ю окремою десантно-штурмовою бригадою. Потім став бійцем 36-ї окремої бригади морської піхоти. Коли почалася велика війна, перебував у Маріуполі. Там отримав поранення руки й ноги. Був на заводах Ілліча й “Азовмаші”. Згодом потрапив на Азовсталь. Разом з іншими бійцями захищав місто, доки 16 травня не отримали наказ припинити оборону Маріуполя і зберегти життя бійців.
Азовсталь то був жах. Ми вже були в кільці, їли гнилі продукти. Рани мої гнили. Апарат з’їхав, кістки не тримав, говорить Діанов. Уже в полоні його знімали плоскогубцями, без наркозу. “Ти ж морпіх, давай, терпи!” Один тримав за плече, а другий витягував залізяччя з кістки.
За час полону Діанов схуд на 40 кг.
Мені мають робити операції, але до того повинен набрати вагу. Впевнений, що руку відновлять і я знову гратиму на фортепіано й гітарі.
“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”