Політичний аналітик Віктор Андрусів різко розкритикував сучасні ЗМІ та висловив своє ставлення до оприлюдненої національної стратегії безпеки США. Він підкреслює, що не є прихильником Дональда Трампа, але вважає його кращим вибором порівняно з, на його думку, «ліволіберальною елітою».
Андрусів оцінює новий документ як один із найбільш конкретних стратегічних текстів за останні 15 років, хоча вказує на елементи, що нагадують підхиляння на адресу Трампа. Автор звертає увагу на фразу про «трампівське доповнення до доктрини Монро», яке, за його інтерпретацією, окреслює сферу відповідальності США.
За цим доповненням, як читає його Андрусів, США визначають свою зону відповідальності як Західну півкулю з охопленням Латинської Америки, окремих західних партнерів у Європі (без РФ), а також низки країн Індійсько-Тихоокеанського регіону — Японію, Республіку Корея, Тайвань і Австралію; роль Індії у документі потребує уточнення.
Документ, на думку автора, відкидає пріоритет транснаціоналізму й визначає націю як головного суб’єкта зовнішньої політики, наголошуючи на рівноправних, взаємовигідних відносинах і спільній відповідальності за економічне зростання та безпеку.
У частині, яку Андрусів називає «Залучати й розширяти», стратегія передбачає активізацію співпраці з партнерами для протидії нелегальній міграції, торгівлі наркотиками та підвищення стабільності на суходолі й морі. Одночасно запропоновано розширювати партнерську мережу в межах визначеної зони відповідальності, підсилюючи роль США як економічного та безпекового партнера.
За його інтерпретацією, стратегія робить акцент на стримуванні — «мир через силу» — переходячи від інтервенціонізму до швидкого реагування у випадку загроз інтересам США. Документ, як зазначає аналітик, ставить за завдання збереження переваги у силі та не допускати появи конкурентної сили, здатної загрожувати американським інтересам.
Андрусів також звертає увагу на інші зміни, зокрема зниження пріоритету Близького Сходу як ключового джерела енергетичної безпеки. Він вважає, що такий підхід може змінити розстановку стратегічних пріоритетів США.
Чому це має значення для України? Аналітик тлумачить, що документ виводить питання відбудови й збереження української державності в число центральних інтересів США, а також зазначає, що щодо Росії текст доктрини передбачає прагнення до стратегічної визначеності та стабілізації відносин в контексті посилення європейської безпеки.
На його думку, обмеження прагнення до безмежного розширення інтересів і концентрація на внутрішніх дисбалансах може продовжити життєздатність американської потуги. Андрусів вважає, що така зміна курсу здатна радикально переглянути підходи США до глобальної політики та їхніх союзників.