Президент Ердоган спровокував загострення в країні, бо покладався на зовнішню підтримку і сприятливу політичну кон’юнктуру.
19 березня турецькі силовики затримали мера Стамбула Екрема Імамоглу за підозрою у хабарництві. Подія мала потужні наслідки: турецька ліра обвалилася до історичного мінімуму через занепокоєння інвесторів можливим розгортанням репресій у країні.
Турецькими соцмережами ширяться картинки, як за 10 років девальвувала ліра: тоді можна було купити авто, нині за цю ж суму – самокат. Центробанку Туреччини довелося продавати долари з золотовалютних резервів, щоб зупинити падіння нацвалюти.
Побоювання не безпідставні. Екрем Імамоглу є представником найбільшої у Туреччині опозиційної “Республіканської народної партії” (“РНП”) і найвірогіднішим конкурентом Реджепа Таїпа Ердогана на президентських виборах.
“Я не відступлю”
В РНП відразу наголосили на політичному характері затримання. Лідер партії Озгюр Озел назвав його “спробою перевороту проти нашого наступного президента”, оскільки “народна воля підміняється силою”.
Якщо це так, то турецька влада запізнилася. Екрем Імамоглу напередодні записав звернення: “Ми маємо справу з великою тиранією, але я хочу, щоб ви знали: я не відступлю”.
До різкої риторики його спонукало, зокрема, рішення Стамбульського університету анулювати диплом Імамоглу про вищу освіту. Без цього, за турецьким законодавством, не можна балотуватися у президенти. Але, як і в інших ситуаціях, коли центральна влада намагається тиснути на опозиційних лідерів, не працюючи з першопричинами, переслідування може не лише додати Імамоглу популярності, а й вивести його в лідери турецького Майдану. Поки звинувачення Імамоглу у хабарництві та тероризмі лише додають йому популярності.
Підміна понять
У Стамбульському університеті протести спалахнули за кілька днів до затримання опозиційного політика через рішення про диплом. Щоб висловити своє обурення люди пікетують Генпрокуратуру та поліцейські відділки.
Натомість влада наголошує на великих обсягах оборудок Ікрема Імамоглу. Головна прокуратура Стамбула повідомила про арешти більш ніж 100 пов’язаних з Імамоглу осіб, котрі нібито причетні до злочинної організації, що займається, крім хабарництва, шахрайством та здирництвом.
“Це сором на віки, – написав у соцмережі лідер “Партії рівності та народної демократії” Тулай Хатімогулларі. – Це спроба перебудувати політику через судову систему”.
Без політики
Та цей його допис побачить менше турецьких громадян, ніж зазвичай, бо влада уповільнила роботу YouTube та обмежила доступ до найпопулярніших соцмереж. У Стамбулі перекрили магістральні дороги та кілька станцій метро.
“Пов’язувати розслідування і справи, порушені судовою системою, з нашим президентом, у кращому випадку, неприпустимо”, – пояснив міністр юстиції Їилмаз Тунч.
Дії влади суперечать цьому. Якщо політичних підстав для затримання і немає, то наслідки – вже є. Запобіжні заходи, запроваджені владою, якраз проти масових протестів. Насправді в Ердогана можуть побоюватися не так тих, хто співчуває Імамоглу чи обурений діями правоохоронців, як зростаючим впливом опозиції та можливим її альянсом з курдами.
Курдський жах
Агенція Andadolu з посиланням на прокуратуру натякає на зв’язки Імамоглу з “Робочою партією Курдистану” і “Союзом громад Курдистану”, котрі у Туреччині визнані терористичними. Звідси і підозра мера Стамбула у тероризмі. У розвиток, прокурдська “Партія рівності й народної демократії” засудила затримання і закликала негайно звільнити всіх засуджених.
23 березня РНП має провести з’їзд для обрання свого кандидата на президентські вибори. За законодавством, перегони мають відбутися у 2028 році. Але чинний президент Туреччини може піти на оголошення дострокових виборів, оскільки є заборона на балотування понад два терміни. Щоб обійти її, чинному президенту потрібно або змінити Конституцію, або – оголосити дострокові вибори.
І на реалізацію останнього варіанту працює якраз збурення через затримання Імамоглу. Зокрема, у парламенті 19 березня депутати від РНП зірвали засідання і покинули залу, на вулицях Стамбула пікети й акції протесту. Достатньо кількох зіткнень з поліцією, щоб чинний президент Туреччини завдав удару по РНП.
Помста за Стамбул?
На місцевих виборах 2024 року РНП значно покращила свої позиції, а Екрен Імамоглу переобрався вдруге на посаду мера Стамбула. Це стало ударом по президентській “Партії справедливості і розвитку”, котра до виборів 2019 року контролювала Стамбул протягом 25 років .
Оскільки голоси стамбульців зазвичай є вирішальними (16 мільйонів жителів), наявність опозиційного міського голови з 2019 року турбувала Ердогана.
І в 2019, і в 2024 році пропрезидентська партія оскаржувала результати голосувань у Стамбулі. У 2019 році це вдалося, але і повторні вибори знову виграв Екрем Імамоглу.
Шум навколо арештів формує перспективний стартовий майданчик для турецької опозиції. РНП, наприклад, не збирається скасовувати свій з’їзд. Не виключено, що на ньому буде обрано кандидатом політика, котрий діятиме під егідою ув’язненого чи переслідуваного Імамоглу.
Зовнішня атмосфера
Перша реакція у світі на затримання є негативною. МЗС Німеччини розцінило арешти як тиск на Екрена Імамоглу. Зовнішньополітичне відомство Франції висловило “глибоке занепокоєння” арештами, котрі “можуть мати тяжкі наслідки для турецької демократії”. Та навряд чи Ердоган візьме до уваги ці формулювання – у нього є підстави злитися на ЄС.
Європейський суд з прав людини 18 березня визнав, що Туреччина порушила право на справедливий судовий розгляд справи за підозрою у членстві або сприянні терористичній організації. Йдеться про справу Мустафи Айдина, котрого запідозрили у причетності до молодіжного крила “Робочої партії Курдистану”.
Гра Ердогана
Якщо президент Туреччини хотів спровокувати політичну кризу, щоб контролювати її, він обрав найделікатніший момент. Реджеп Таїп Ердоган має інтереси у Сирії та на Близькому Сході. Головним болем для нього є курди, котрі мають широку трансдержавну мережу організацій і, за версією чинної влади, мімікрують під різні партії та політичні осередки.
Силовим рішенням офіційної Анкари було оголосити низку структур терористичними організаціями, що підтримали і на Заході. Однак нині Туреччина має стратегічні інтереси і в Україні, причому воліє, як і в ситуації з Сирією, не побити горщики з Росією. Це послаблює позицію особисто Ердогана як політика, по котрому завдано потужного удару у 2024 році. Він досі просуває Туреччину як посередницю у мирних переговорах, але на сьогодні цю функцію виконує Саудівська Аравія.
Негативні сигнали чинному турецькому президенту надіслали з Європи, реагуючи на затримання Імамоглу. Попри телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом і підготовку візиту у квітні, залишається незрозумілим кого підтримує Вашингтон при наявності сильного опозиційного лідера та очевидному занепаді президентської партії (що, зокрема, показали місцеві вибори 2024 року).
Єдиний шанс Ердогана – результати по Близькому Сходу. І це безпосередньо стосується України.
Турецький смаколик
18 березня з подачі палестинської сторони відбулася телефонна розмова спецпредставника Путіна по Близькому Сходу і країнах Африки, заступника Міноборони РФ Михайла Богданова з секретарем Виконкому “Організації звільнення Палестини Хусейном Шейхом.
Важливо, що Хусейн Шейх перебував із робочим візитом у Туреччині. Чи сприяв розмові Ердоган і чи не стали результати перемовин “цукеркою” для Дональда Трампа, котру запропонував Путін під час розмови того ж 18 березня? На користь версії – Богданов і Хусейн Шейх обговорили консолідацію всіх палестинських сил навколо “ОЗП” для створення незалежної держави зі столицею у Східному Єрусалимі, що живе у мирі та безпеці з Ізраїлем. Картина так відповідає прагненням Дональда Трампа, що висока ймовірність, що Путіну доповіли про розмову і він переповів її як погоджену з палестинцями і турками пропозицію американському президенту. Не виключено, що саме тому близькосхідна тематика у пресрелізі Білого дому про розмову вийшла на перше місце, а врегулюванню кризи в регіоні приділено значну увагу. Крім того, безпека судноплавства у Чорному морі неможлива без участі Туреччини. Якщо Трамп запропонував її Путіну, ініціатива мала бути погоджена з Ердоганом.
Але це ще більше підважує позиції Реджепа Ердогана у самій Туреччині. Стамбульський Майдан може стати несподіванкою, як зазвичай для низки лідерів інших країн – багаточисельні протести. Хоча наразі ознак підготовки такої масштабної акції не помічено, люди можуть просто вийти на вулиці через економічні негаразди.