На початку січня столиця Німеччини, Берлін, зіткнулася з одним із наймасштабніших блекаутів з часів Другої світової війни. Інцидент, що занурив десятки тисяч домогосподарств та підприємств у холод та темряву, був кваліфікований як теракт і акт саботажу. Ця подія викликала не лише серйозні наслідки для міста, а й гострі дискусії щодо особистості винних та можливого зовнішнього втручання.
Рано вранці 3 січня невідомі здійснили підпал високовольтних та середньовольтних кабелів на мосту через Тельтовканал. Місце атаки було обрано поблизу теплової електростанції Ліхтерфельде, що призвело до пошкодження критичної інфраструктури. Це спровокувало ланцюгову реакцію, залишивши без електропостачання південно-західні райони Берліна, включаючи Ліхтерфельде, Ніколасзе, Целендорф та Ванзе.
За даними місцевих медіа, близько 45 000 домогосподарств та понад 2200 підприємств опинилися без світла та опалення. Подія торкнулася понад 100 000 людей у період сильних морозів, створивши значні труднощі. Лікарні були змушені працювати на генераторах, постраждали будинки престарілих, школи закрили на тиждень, а також було порушено роботу громадського транспорту та мобільного зв’язку.
Мер Берліна Кай Вегнер назвав інцидент “терористичною атакою ліворадикальної екстремістської організації з масштабними наслідками”. Поліція та прокуратура Німеччини кваліфікували подію як теракт і акт саботажу, а розслідування було взято під контроль федеральним прокурором. Відновлення електропостачання тривало кілька днів: частково – до 5 січня, а повністю – лише після 7-8 січня.
Хоча безпосередніх жертв від пожежі не було, низькі температури та відсутність опалення створили значні ризики для здоров’я, особливо для вразливих груп населення. Один випадок смерті 83-річної жінки пов’язують з наслідками відключення, проте прямий причинно-наслідковий зв’язок залишається недоведеним. Варто зазначити, що у вересні ультраліві вже здійснювали подібну атаку на електростанцію, що призвело до 60-годинного знеструмлення південного сходу міста.
Відповідальність за січневий блекаут взяло на себе ліворадикальне угруповання “Vulkangruppe” (Група Вулкан). Вже 4 січня на відповідних платформах з’явився їхній “лист-пояснення”, де вони заявили про “успішний саботаж” електростанції Ліхтерфельде. Група назвала свою акцію “суспільно необхідним актом”, спрямованим проти “енергетичного споживацтва, технологічних монополій та системи, яка руйнує планету”.
“Vulkangruppe” вибачилася перед менш заможними жителями міста, пояснюючи, що удар по “заможних районах” Берліна був “відключенням енергії правлячому класу”. Поліція та Федеральне відомство з охорони конституції Німеччини визнали текст автентичним, оскільки він містив унікальні деталі місця та способу підпалу, відомі лише виконавцям. “Vulkangruppe” – це неформальна лівоекстремістська мережа з анархістським та радикально-екологічним ухилом, яка діє в Німеччині з 2011 року, залишаючись вкрай законспірованою.
Невдовзі після атаки в німецьких соціальних мережах та медіапросторі активно обговорювалися теорії про можливе російське втручання, як прояв гібридної атаки Кремля. Експерти, зокрема з зовнішньої політики, вказували на підозрілі граматичні помилки та можливий переклад з російської у листі Vulkangruppe. Деякі аналітики навіть проводили паралелі з російською компанією НТЦ “Вулкан”, пов’язаною з ФСБ/ГРУ через витік “Vulkan Files” 2023 року.
Проте берлінська поліція, прокуратура та урядовці швидко відкинули версію з російським слідом. Міністр внутрішніх справ Берліна Іріс Шпрангер та заступник начальника поліції Марко Лангнер заявили, що розслідування чітко вказують на “Vulkangruppe”, і наразі немає жодних доказів зв’язку з Росією. Офіційна влада закликала громадськість довіряти перевіреним джерелам інформації та не піддаватися паніці.
Цей інцидент вкотре підкреслив вразливість критичної інфраструктури Європи та посилив дискусії про лівий екстремізм у контексті війни в Україні та кліматичних протестів. З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну зросла активність ліворадикальних груп по всій Європі, які атакують інфраструктуру з антивоєнними чи екологічними гаслами. Генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун підкреслив, що Росія вже веде активну гібридну війну проти Європи, використовуючи диверсії та тиск на критичні ланцюги постачання.
Анархізм, з його прагненням до абсолютної свободи та недовірою до будь-яких інституцій, може бути особливо вразливим до маніпуляцій з боку спецслужб. Російські ФСБ та ГРУ, як відомо, використовують як ультраправих, так і ультралівих радикалів для поширення хаосу та ослаблення єдності Європи. Таким чином, анархістські групи, що атакують критичну інфраструктуру, можуть ненавмисно стати інструментом у руках тих, хто прагне дестабілізації, навіть якщо самі виконавці щиро вірять у свої власні мотиви.