Кияни вимагають повернути місту землю біля метро “Лісова”, яка сім років стоїть за парканом
Територія площею понад чотири гектари між Броварським проспектом та вулицею Кіото — прямо біля виходу зі станції метро “Лісова” — вже майже десятиліття являє собою обгороджений пустир. За перекошеним парканом, обвішаним оголошеннями, ховається котлован, який мав стати одним із найбільших торговельно-розважальних центрів Києва. Натомість мешканці Деснянського району отримали транспортний тупик, відрізані тротуари та територію, недоступну для маломобільних людей біля однієї з найзавантаженіших станцій метрополітену.
28 травня 2026 року на порталі електронних петицій Київської міської ради з’явилася петиція №14261 — “Повернути в комунальну власність земельну ділянку біля станції метро “Лісова” (Броварський проспект — вул. Кіото), демонтувати паркан ТРЦ та створити транспортну розв’язку”. Авторка — киянка Ганна Пащенко. На момент написання статті петицію підтримали понад дві тисячі осіб з необхідних шести тисяч.
Що не так із цим місцем
Автори петиції описують проблему буквально по пунктах. Через кілометровий будівельний паркан пасажири змушені обходити територію незручними маршрутами та підніматися високими сходами, щоб дістатися зупинок громадського транспорту. Простір став абсолютно недоступним для людей з інвалідністю, людей похилого віку, батьків з дитячими візочками — жодних пандусів і нормальних тротуарів там немає.
Маршрутки й автобуси змушені зупинятися просто на проїжджій частині, створюючи постійні затори та небезпеку для пішоходів. До цього додається вирубка значної частини вікового зеленого масиву колишнього парку “Кіото”, який забудовник розчистив під майбутній об’єкт, так і не звівши його.
Петиція вимагає розірвати договір оренди або примусово вилучити землю для суспільних потреб, демонтувати незаконний паркан, створити сучасний інклюзивний транспортно-пересадковий вузол і відновити знищений благоустрій.
Кому належить ця земля
Ділянку орендує ТОВ “Женсан” — компанія, що входить до орбіти девелопера Вагіфа Алієва, одного з найбільших власників торгової нерухомості України. Йому належать Mandarin Plaza, Lavina Mall та половина Blockbuster Mall, а під управлінням його структур — близько п’ятої частини всіх торгових площ столиці.
За даними аналітичної системи YouControl, кінцевим бенефіціаром “Женсана” через кіпрську компанію є молодша донька Алієва Марина Дорохіна — вона ж єдина акціонерка ПрАТ “Мандарин Плаза”.
Історія ділянки почалася у 2005 році, коли Київрада за мера Олександра Омельченка передала “Женсану” в оренду на 25 років 4,01 гектара землі для будівництва торгового центру.
У 2018–2019 роках Алієв анонсував тут проєкт ТРЦ “Lesnaya Mall”, пізніше перейменований на Lisova Mall, площею до 400 тисяч квадратних метрів — з гіпермаркетом, кінотеатром і автостанцією. Уже тоді місцеві мешканці виходили на протести проти вирубки дерев і блокування пішохідних маршрутів, а фракція “Свобода” в Київраді ініціювала питання щодо законності будівництва.
Крапку в цій історії мала поставити Державна архітектурно-будівельна інспекція: у липні 2020 року вона відмовила “Женсану” у видачі дозволу на будівництво — проєкт не відповідав Генплану Києва, а частину необхідних документів забудовник не надав.
Після відмови будівництво фактично зупинилося, котлован затопило ґрунтовими водами, а територія перетворилася на класичний занедбаний довгобуд.
“Туалетна схема” та кримінальне провадження
У листопаді 2024 року історія отримала несподіване продовження. У Київраді зареєстрували проєкт рішення про передачу “Женсану” ще 0,39 гектара землі на вулиці Кіото, 10 — формально для обслуговування дев’яти нежитлових будівель компанії.
Проблема в тому, що цих будівель не існує: аерофотозйомка зафіксувала на ділянці лише будівельне сміття. Подібну практику фіктивного виділення землі під неіснуючі об’єкти в українському медіадискурсі називають “туалетною схемою”.
10 січня 2025 року Печерський районний суд міста Києва розкрив ці обставини, після чого Національна поліція відкрила кримінальне провадження. При цьому, як зазначали журналісти, у КМДА про реальний стан справ знали, але проєкт рішення все ж було внесено на розгляд міськради.
Активісти також вказують на більш ранній епізод: у 2017–2018 роках пов’язаний із “Женсаном” орендар суміжної ділянки, за їхніми даними, занижував плату за землю на суму близько 4,3 мільйона гривень.
Як місто допомагає забудовнику
Окрема лінія конфлікту пов’язана з диспетчерським пунктом КП “Київпастранс” на вулиці Кіото — невеликою будівлею, яка фізично заважала планам забудови. Міська влада планувала демонтувати її за бюджетні кошти, офіційно — через аварійний стан.
Суб’єктом подання відповідного проєкту рішення у 2023 році виступив депутат Київради Юрій Федоренко, секретар земельної комісії міськради. Раніше “Женсан” уже намагався домогтися знесення цієї будівлі через суд, але програв — а питання все одно було вирішено на його користь уже депутатським голосуванням.
За даними проєкту “Чесно”, у 2025 році Федоренко проголосував “за” 87% так званих “туалетних схем” — фіктивних земельних рішень на користь забудовників.
Прямих доказів особистої корупційної заінтересованості конкретно у справі “Женсана” у відкритих джерелах немає — йдеться радше про інституційну роль земельної комісії, яка системно проводить через сесії рішення, вигідні великим девелоперам.
Хто захищає мешканців
У публікаціях про конфлікт сторону протесту майже завжди описують узагальнено — “місцеві мешканці”, “місцеві активісти”. Єдина названа по імені організація — громадська організація “Нон-Стоп”, яка вказувала на аналогічну схему навколо ТРЦ Pozniaky Mall, також пов’язаного з Алієвим.
Варто, однак, враховувати, що у цієї ГО неоднозначна репутація: у лютому 2025 року журналістське розслідування вказувало на те, що організація готова публікувати замовні матеріали без перевірки фактів за гроші.
Тому реальною рушійною силою протесту, судячи з доступних матеріалів, залишаються саме звичайні кияни — мешканці Лісового масиву та Деснянського району, які роками стикаються з незручностями біля однієї з найбільш завантажених станцій метро. Петиція №14261 — пряме продовження цього низового, неінституціоналізованого незадоволення.
Що далі
Якщо петиція збере необхідні шість тисяч підписів, Київрада буде формально зобов’язана її розглянути та дати офіційну відповідь. Прецеденти показують, що саме досягнення порогу підписів не гарантує рішення на користь мешканців: судові спроби міста розірвати договір оренди з “Женсаном” у 2017–2019 роках уже закінчувалися перемогою юристів забудовника.
Проте на фоні відкритого кримінального провадження за фактом спроби незаконного відведення землі у 2024–2025 роках у цієї історії з’явився шанс на інший результат — якщо міська влада наважиться довести справу до кінця, а не обмежиться демонтажем чергової незручної для забудовника будівлі.
Матеріал підготовлено на основі даних Державної архітектурно-будівельної інспекції, реєстру судових рішень, аналітичної системи YouControl та публікацій видань “КиївВлада”, “Парламент.UA”, “Київщина 24/7”, Forbes Ukraine, Mind.ua та “Телеграф” за 2020–2026 роки.