Публічна заява Генерального прокурора Руслана Кравченка про те, що він «особисто прийде» за тими, хто працює проти нього, викликала хвилю обурення. Цю риторику жорстко розкритикували як відгомін методів 1937 року, несумісний із принципами правової держави. Попри суспільний резонанс, Генпрокурор не відмовився від своїх слів і не надав жодних роз’яснень.
**Зростаюче занепокоєння Євросоюзу**
Цей інцидент став лише черговим епізодом у тривалій історії проблем прокурорської системи на шляху до євроінтеграції. Офіційні документи з Брюсселя та звіти незалежних експертів свідчать про критичне погіршення ситуації. За останній рік, після призначення Руслана Кравченка, рівень цієї критики значно зріс.
Європейський Союз, зазвичай обережний у персональних оцінках, вперше прямо втрутився, вимагаючи від України зміни процедури призначення Генпрокурора. Ця вимога є безпрецедентною та свідчить про глибоке занепокоєння з боку Брюсселя. За європейськими принципами, прокуратура є частиною судової системи, позбавленою правоохоронних функцій та позасудового «загального нагляду».
Натомість Україна успадкувала від СРСР специфічний підхід, де прокуратура діяла як орган з надзвичайними повноваженнями. Вона здійснювала «загальний нагляд» та мала можливість самостійно визначати винних. Генеральний прокурор традиційно був політичним призначенцем, що суперечить європейським вимогам незалежності прокурорів.
**Незавершена реформа та її наслідки**
Хоча у 2016 році Україна внесла конституційні зміни, спрямовані на європейський шлях, реформа прокуратури залишається незавершеною. Цього року ситуація загострилася, що збіглося з призначенням нового Генпрокурора. Оцінки Єврокомісії щодо прокурорської діяльності різко змінилися з нейтральних на винятково негативні, не виявивши жодних позитивних зрушень у цьому секторі.
**Дві ключові вимоги ЄС**
Звіт ЄС про розширення висуває дві пріоритетні вимоги до України, які мають бути виконані до 2026 року. Перша стосується особисто Генпрокурора: необхідно ухвалити зміни, що зроблять правила відбору та звільнення глави Офісу Генпрокурора об’єктивнішими та прозорішими. Це пов’язано з тим, що «посада Генпрокурора залишається політизованою».
Друга вимога передбачає зменшення надзвичайних повноважень Генерального прокурора. ЄС закликає скасувати положення, які дозволяють безконкурсне переведення та призначення прокурорів, а також надають Генпрокурору необмежений доступ до матеріалів розслідувань. Брюссель вимагає утриматися від використання цих норм до їх скасування, підкреслюючи, що така централізація влади суперечить європейським принципам незалежності прокурорів.
**«Тіньовий звіт» та конкретні дії**
Детальніше розуміння вимог надає так званий «тіньовий звіт», підготовлений на замовлення Єврокомісії. Він підтверджує, що давні проблеми з незалежністю прокурорів загострилися за нинішнього керівництва. Експерти вказують на «дискусійні» кроки Генпрокурора, такі як скасування конкурсу в обласних прокуратурах на час воєнного стану.
Це, на їхню думку, відкриває шлях для звільнення «незручних» прокурорів та обмежує процесуальну незалежність. Також критиці піддається скасування пілотного проєкту з формування кадрового резерву, необхідного для залучення фахових спеціалістів. Незважаючи на відсутність публічної стратегії розвитку прокуратури, дії Генпрокурора свідчать про розворот від європейського курсу. Ці дії не можуть вважатися випадковими.
**Закон № 4555-ІХ: Подвійний удар**
Особливе занепокоєння викликали події липня, відомі як «атака на НАБУ і САП», коли парламент ухвалив закон № 4555-ІХ. Хоча президент згодом погодився на скасування частини, що підривала антикорупційні органи, інший блок закону залишився без змін. Цей блок значно розширив повноваження Генпрокурора, створивши вертикаль, підлеглу особисто йому.
Закон дозволив Генпрокурору впливати на слідство «в обхід» прокурора у справі та витребувати будь-які матеріали розслідування. Ці надзвичайні повноваження зосереджені в руках однієї політично залежної особи, яка призначається без конкурсу. Європейські партнери висловили розчарування тим, що ці нові повноваження не були скасовані.
**Київ перед вибором**
Те, що Генпрокурор за п’ять місяців не виступив з ініціативою щодо скасування антиєвропейських норм, не залишилося непоміченим. Хоча ЄС не вимагає відставки конкретного посадовця, жорстка критика ставить офіційний Київ перед важливим вибором. Українській владі належить вирішити, чи коректно толерувати розворот прокуратури від європейського шляху, чи все ж таки необхідно вжити рішучих кроків для реалізації обіцяних реформ.