“Був у напівоточенні, вантажив смертельно понівечені тіла” – Положинський розповів про свої три місяці в ЗСУ

Головна Сторінка » “Був у напівоточенні, вантажив смертельно понівечені тіла” – Положинський розповів про свої три місяці в ЗСУ

16 серпня виповнюється три місяці відтоді, як колишній лідер українського гурту “Тартак” Сашко Положинський пішов захищати Україну.

На своїй сторінці в Facebook артист підбив підсумки за період, який служить у лавах ЗСУ. Він також наголосив, що це не так багато, щоб цим можна було особливо пишатися, але і не так мало, щоб на це не звернути уваги.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Положинський поділився рідкісним кадром із передової

Положинський зазначив, що за цей час навчився багато нового і згадав щось із забутого.

“Точно став краще стріляти. Точно не став краще кидати гранати. Почав мінімально розбиратися в спорядженні, оволодів деякою термінологією і трохи швидше заряджаю магазини. Та бігати швидше в повному спорядженні поки не вдається”, – розповідає співак.

Він додав, що зброю чистить погано.

“Тобто роблю це старанно, ретельно і довго, закінчую, думаючи, що почистив хай не ідеально, але дуже добре, а потім хтось із командирів перевіряє – і заявляє, що моя зброя геть не чищена. Що це за магія така, поки з’ясувати не вдалося”, – каже Положинський.

Сашко додав, що за цей час він навчився цінувати волонтерську працю. Він зауважив, що і раніше розумів її важливість, але не відчував це настільки гостро та близько.

За три місяці Положинський брав участь у трьох концертах для бійців їхнього 47-го батальйону та в двох спонтанних концертах для цивільних у Луцьку та Києві. Як зазначив музикант, перший з цих п’яти концертів був святковим – на честь його 50-річчя.

Пригадав зірка і моторошні історії з фронту.

“Був на фронті. Навіть не на нулі – а ще трохи далі. Фактично – в напівоточенні. По загальній тривалості значно менше, ніж сумарно за всі попередні роки війни. Але тоді я був з концертами, безпосередньо по мені не стріляли і я завжди мав опцію втекти при найменшій загрозі – хоч жодного разу цією опцією скористатися, на щастя, не довелося”, – розповідає він.

За його словами, цього разу по ньому гатили цілеспрямовано, з різних видів важкого озброєння.

“Цілодобово. З перервами, звісно, інколи – з доволі тривалими, але прилетіти могло в будь-який момент дня і ночі. І прилітало. Багато. Один раз так, що довелося потім смертельно понівечені тіла двох моїх нових друзів вантажити в евакуаційне авто. Жахливий досвід. Та він мене не вивів з рівноваги”, – запевнив Положинський.

Він наголосив, що за жодну мить свого перебування на фронті йому не було соромно.

“Як і за кожного з тих, хто був там разом зі мною. Чи допомагає мені у війську те, чим я займався попередні 25 років свого життя? Частково – так. Мене часто впізнають, кажуть хороші слова, дякують. Це приємно. Мені та через мене усьому підрозділу дарують багато корисних, важливих і потрібних речей”, – продовжує Сашко.

За його словами, це одяг, взуття, спорядження, автомобілі, різні дуже важливі для ефективного ведення війни речі.

“Продукти, медицина, гігієна – дуже, дуже, дуже багато всього, окремими подарунками та доволі великими поставками, надарували добрі люди та колективи добрих людей. І за це всім вам велика й щира подяка!”, – сказав зірка.

Втім, з мінусів, які дає його минуле сценічне життя те, що часто співак відчуває певне упереджене ставлення.

“Хтось думав, а може й досі думає, що я тут заради піару. Ні, зовсім не заради нього. Є кілька значно важливіших і більш вагомих причин. Хтось впевнений, що я тут в якомусь особливому – “зірковому” – статусі. Запевняю, всі “привілеї” чи “поблажки”, які я тут маю, отримані мною не за попередні заслуги”, – запевнив він.

Він додав, що отримані вони не завдяки його знайомствам у керівництві батальйону, армії чи держави.

“А сумлінним ставленням, відповідальністю, дисциплінованістю, обсягом зробленого, кількістю та якістю отриманих навичок і знань”, – підкреслив Положинський.

Раніше український співак Олександр Положинський, який зараз воює на передовій, розповів про найстрашніше на війні. Каже, що це бачити неживими людей, з якими подружився і щойно спілкувався.

Страшно, коли твої побратими зазнають поранень і потрібно їм допомагати й докласти максимум зусиль, щоб ці люди вижили. Там відіграє роль багато чинників.