fbpx

Дружину в пологовий віз у причепі скутера

Головна Сторінка » Дружину в пологовий віз у причепі скутера

34 італійські міста долучилися до програми з продажу будинків за 1 євро з початку пандемії 2020-го. Якщо покупців понад сотню на будівлю, влаштовують аукціон. Міста самі визначають правила продажу. Зазвичай вимагають відновити дім упродовж трьох років. Інакше можуть оштрафувати

Ненсі ПАЛМЕРС, 42 роки, фотохудожниця, Джуно, США:

Чоловік захопився ідеєю купувати й реставрувати старі маяки в Італії. Ми придбали три. Один за 1 євро та ще два з аукціону за 400 і 500. Умовою громади було те, що за три роки відкриємо там якийсь бізнес. Із першим про реставрацію не йшлося. Я зробила серію листівок. Вони добре продавалися. Провели кілька виставок.

Хотів викупити старий залізничний вокзал

Два маяки планували здавати в оренду. Одним зацікавилася кінокомпанія. Другим мережа готелів. Приїхали, подивилися, але від тривалої співпраці відмовилися. Більший здаємо в оренду для фотосесій і вечірок. У меншому жила чотири місяці письменниця. Вела про це онлайн-щоденник. Двічі на тиждень їй привозили їжу. Більше ні з ким не спілкувалася. Потім люди почали бронювати кімнату, щоб побути на самоті.

Чоловік хотів викупити старий залізничний вокзал. Але порахували, що там треба проводити понад 50 зйомок на рік, щоб окупити реставрацію. Після третьої він би приївся режисерам.

Беата ВІНЧЕНСІ, 33 роки, економістка, Самбука, Італія:

Ми хотіли заселити центр міста. Розуміли, що ніхто не погодиться переїхати з просторого будинку у стару й малу кам’яницю.

Радилися з керівництвом інших міст, які вже так робили. У нашій мерії не всі підтримували цю ідею. Боялися, що продаж нашкодить. З початком пандемії стало зрозуміло, що мусимо щось змінювати. Порожніми стояли понад 900 будівель. Почали руйнуватися. 250 виставили на продаж. Мали кілька тисяч активних заявок, тому організували аукціон.

Я мешкаю в будинку, що понад 200 років належить моїй родині. Сусідній порожній. Щоб продати його, треба було зв’язатися з усіма власниками. Мали проблеми з дахом, руйнувався балкон. Треба було відновлювати чи віддати громаді. Будинок мав 17 власників подружжя розділило його між правнуками. Ніхто не захотів вкладати гроші. Коли його почала ремонтувати сім’я корейців, двоє нащадків спробували судитися. Але ми дбаємо, щоб покупці були убезпечені.

Дім у центрі міста викупила пара пенсіонерів. А ідея була в тому, щоб запросити молодих. Але вони відремонтували балкон, реставрували кам’яні прикраси. Витратили понад 20 тисяч. Щовихідних до них приїжджали гості. Замовляли їжу в ресторані, купували вино.

Ми просимо покупців відновити дім за три роки. Люди мають повернути його до життя. Бо в інших містах були випадки, що купували та їхали геть.

Раус АМАЛІРА, 36 років, програміст, Піньйоне:

Дружина завжди мріяла переїхати в Італію. Звідси були її баба й дід. Ми жили в Ріо-де-Жанейро. Зареєструвався на сайті й подав заявку. І забув про неї. За кілька тижнів зателефонували й запропонували обрати кілька будинків. Ми хотіли заїхати й одразу жити, тому обирали з дорожчих. Заплатили 2 тисячі євро. Коли перераховували гроші, дому ще не бачили.

Онуки власників описали, які можемо мати проблеми: стара електрична проводка, протікав бак для води й сипалася підлога на балконі. Довелося перевірити піч для піци. Усе обійшлося в 3 тисячі євро. Місцеві допомагали ремонтувати й відмовлялися брати гроші.

У нас не було сусідів, молодших за 60 років. Але прийняли приязно. Донька ходила на безкоштовні уроки італійської. Всі тішилися, що приїдемо з дитиною.

Найбільша проблема до будинку немає дороги. Щоб привезти покупки, позичаємо віслюка в сусідки. Дружину в пологовий везли у причепі скутера. Унизу вулиці ще може заїхати мале авто, але тут йому надто вузько.

Допомагали ремонтувати й відмовлялися брати гроші

Познайомилися з нашими ровесниками з Німеччини. Вони купили гарний подвійний дім. Виявилося, що перепланування і знесення стіни попередні власники не оформили. За це загрожував штраф. Тоді ще дізналися, що з однією власницею не зв’яза­лися. Але мер оформив їм “будівельну амністію”.

Сусіднє місто пропонувало нам кращий дім. Маємо троє дітей, це могло би привабити такі самі молоді родини. Але віримо, що вдасться відродити Піньйоне. 10 років тому тут жили 650 людей. Зараз понад тисячу. За п’ять років хочемо, щоб було півтори.

Лорейн ІВЛІНҐ, 43 роки, інженер, Муссомелі:

Перший дім приїхали дивитися в Апулії. Але там велика спільнота росіян. Вони закриті й хотіли сусідами земляків. Запропонували за ті самі гроші двоповерховий будинок тут. Він нам підійшов.

В Муссомелі живуть понад 10 тисяч людей. Умови тут жорсткіші, ніж в інших містах. Просять переїжджати з дітьми. Якщо купуєте дім з коморою для сиру, її тимчасово не можна чіпати. Відмовили молодим американцям, які хотіли придбати будинок на літо.

10 тисяч євро штрафу можуть виставити в італійських містах Кастільйоне-ді-Сицилія та Муссомелі, якщо покупець будинку за 1 євро не розробить плану його ремонту за шість місяців. Якщо за три роки не відновить ще 6 тисяч