Визнати Голодомор 19321933 років геноцидом українського народу закликає міжнародні організації та парламенти державний спікер українського парламенту, 48-річний Руслан Стефанчук.
“90 років тому сталінський режим робив усе, щоб здійснити геноцид українського народу, йдеться в дописі у фейсбуку від 22 листопада. Свідоме та цілеспрямоване вбивство голодом мільйонів українців було ще одним інструментом геноциду українського народу російським імперіалізмом, який і досі не змінив своєї мети знищення України й українського народу”.
Верховна Рада визнала Голодомор геноцидом українського народу 2006 року. Сьогодні таке рішення прийняли парламенти 28 держав. Іще три країни й понад 20 комун і штатів ухвалили заяви із засудженням дій радянської влади.
Геноцид кампанія повного чи часткового знищення національної, расової, етнічної, релігійної групи як такої. Відповідно до конвенції “Про запобігання та покарання злочину геноциду”, ухваленої Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 1948-го, під цей термін підпадають такі дії:
a) убивство членів такої групи;
б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;
в) умисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне або часткове фізичне знищення її;
г) заходи, розраховані на запобігання дітородінню в середовищі такої групи;
д) насильницьке передання дітей з однієї людської групи в іншу.
“Геноцид незалежно від того, чи відбувається він у мирний, чи воєнний час, є злочином, що порушує норми міжнародного права і проти якого вони зобов’язуються вживати заходів запобігання й карати за його здійснення”, йдеться в конвенції.
Слово “геноцид” грецького походження, означає “рід” і “вбивати”. Використовувати його запропонував польсько-американський юрист єврейського походження Рафаель Лемкін (19001959) у праці “Правління країн Осі в окупованій Європі”, вперше опублікованій 1944 року.
“Геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, йдеться там. Це радше скоординований план дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп із метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров’я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп”.
Одним із перших актів геноциду вважається знищення римським військом Карфагена під час Третьої Пунічної війни. Облога цього міста, столиці однойменної держави, тривала протягом 149146 років до нашої ери. Більшість із 500 тис. жителів Карфагена загинула, вижили тільки жінки й діти, яких забрали в рабство. Місто спалили, територію засипали сіллю, щоб нічого не могло рости.
Вислів “Карфаген мусить бути зруйнований” став крилатим. Мовознавець Юрій Шевельов пише в есеї “Наша сучасність наше мистецтво”: “Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована. Шлях до майбутнього лежить через уміння мислити й розуміти, не через начотництво, сліпу віру і завжди обмежений фанатизм. Не забуваймо, що і Христос більше цінив розбійника, ніж митарів і фарисеїв”.
Масове винищення й депортація вірмен відбулися в Османській імперії 1915 року. При владі перебувала партія молодотурків, що сповідувала ідеологію пантюркізму, в якій не було місця представникам інших народів. Тоді загинуло близько 1,5 млн осіб. Також було зруйновано багато церков, монастирів, цвинтарів і пам’яток культури.
Нам дорікають, що ми не робили різниці між невинними й винними вірменами, говорив міністр внутрішніх справ держави Талаат-паша (18741921). Це було абсолютно неможливо. Адже ті, що сьогодні невинні, вже завтра можуть бути винні.
Вірмени склали список із 80 організаторів винищення та провели акцію відплати “Немезіз”. Талаат-пашу вистежив і застрелив у Берліні Соґомон Тейлірян, родина якого загинула під час депортації. Суд виправдав нападника. Серед присутніх на тому процесі був і Рафаель Лемкін.
“Остаточне розв’язання єврейського питання” таку мету поставило керівництво націонал-соціалістичної партії, що прийшла до влади в Німеччині 1933 року. Під “розв’язанням” малося на увазі винищення. Цю політику іменують Голокост (від давньогрецького “всеспалення”) або Шоа (з івриту “катастрофа”). Євреїв утримували в концентраційних таборах і вбивали на території країни, а після початку Другої світової війни 1939-го у країнах, окупованих німцями. До 1945 року загинуло близько 6 млн осіб.
“Голокост став можливим, тому що Голодомор був непокараний, вважає письменниця Галина Крук, 48 років. Одне непомічене та непокаране зло гігантських масштабів дало змогу іншим вважати, що їм теж усе зійде з рук”.
Близько 2 млн громадян Камбоджі 20% населення країни винищив режим червоних кхмерів протягом 19751979 років. Ініціатор геноциду Пол Пот після втрати влади переховувався в джунглях, перед судом так і не постав.
Убити всіх представників народу тутсі постановили представники народу хуту, що прийшли до влади в Руанді 1994-го. Протягом трьох місяців стратили близько 800 тис. осіб.
Цілеспрямоване винищення уйгурів триває в Китаї протягом останнього десятиліття. Представників цього народу утримують у “таборах перевиховання”, їм проводять примусову стерилізацію. Рівень народжуваності в регіонах, де уйгури становлять більшість населення, впав на 60%.
Окрім “геноциду” є інші терміни на означення злочинних дій великого масштабу. Геронтоцид убивство людей похилого віку, інфантицид убивства дітей, гендерцид убивство за статевою ознакою, лінгвоцид цілеспрямовані утиски та заборони мови, екоцид масове знищення рослинного чи тваринного світу, екосистеми, дії, що можуть спричинити екологічну катастрофу.