У харчовій промисловості кінцева ціна продукту формується не лише в полі чи на етапі логістики. Значна частина витрат виникає безпосередньо на виробництві через втрати, простої або неузгоджені процеси.
Про те, як операційна ефективність змінює економіку продуктів і чому автоматизація не завжди дає очікуваний результат, в інтерв’ю з Ігорем Юрченком, директором і співвласником i2FOODS.
Наскільки сильно виробництво впливає на кінцеву ціну продукту?
Сильніше, ніж прийнято вважати. Навіть за однакової вартості сировини різниця в собівартості між підприємствами може бути суттєвою. Це пов’язано з втратами, нестабільною якістю, простоями або ручними операціями там, де їх можна уникнути. Усе це в підсумку закладається в ціну.
І навпаки коли процес стабільний і контрольований, виробник отримує можливість працювати з нижчою собівартістю без компромісів по якості.
Які проблеми найчастіше зустрічаються на підприємствах?
Найчастіше це не одна проблема, а комбінація факторів. Наприклад, часткова автоматизація: окремі ділянки модернізовані, але вся лінія працює нерівномірно. Або надлишкова участь ручної праці в процесах, де вона вже не потрібна.
У результаті підприємство втрачає продуктивність не через продукт або попит, а через організацію процесу.
Ви працювали з індійською компанією Bikaji. Чим цей кейс відрізняється?
Bikaji це великий виробник снеків із міжнародною дистрибуцією. Компанія працює на великі обсяги, тому навіть локальні зміни на виробництві мають економічний ефект на рівні всієї системи. У 2021 році на заводі в Біканері ми впровадили безперервний автоматичний міксер. До цього система давала близько 900 кг на годину і потребувала чотирьох операторів.
Після змін:
продуктивність зросла до приблизно 1500 кг/год,
кількість операторів скоротилася до двох.
Який економічний результат це дало?
За оцінкою клієнта, лише ця зміна дала близько 12 тисяч доларів економії на рік на оплаті праці. Але важливо розуміти: у промисловості одна зміна рідко є вирішальною. Ефект виникає, коли рішення повторюються.
У випадку Bikaji кілька подібних проєктів дали сумарно понад 65 тисяч доларів щорічної економії.
Це не виглядає критичною сумою для великого бізнесу. Чому це важливо?
Тому що справа не лише в цифрі, а в підході. Коли підприємство системно зменшує втрати і підвищує стабільність, воно стає менш чутливим до зовнішніх факторів наприклад, до зростання цін на сировину або енергію.
Це дає більше варіантів: інвестувати, масштабуватися або утримувати ціну на продукт.
Якщо все виглядає настільки логічно, чому автоматизація не впроваджується швидше?
Тому що це пов’язано з ризиками. Будь-яка зміна у виробництві це потенційна зупинка, брак або нестабільність. Якщо рішення підібране неправильно, ефект може бути протилежним очікуваному.
Крім того, автоматизацію часто сприймають як купівлю обладнання. Насправді це інтеграція в існуючий процес. І якщо не враховані всі параметри від сировини до логіки роботи лінії результат буде слабким.
Тобто головна помилка недооцінка складності?
Саме так. Найчастіше компанії недооцінюють, наскільки сильно всі елементи виробництва пов’язані між собою. У результаті навіть якісне обладнання не дає очікуваного ефекту, бо воно не вписане в систему.
Якою є ваша роль у таких проєктах?
Вона не обмежується постачанням обладнання.Йдеться про участь у формуванні рішення: визначення задачі, вибір конфігурації, оцінка впливу на виробництво.
Помилка на цьому етапі може коштувати дорожче, ніж саме обладнання.
Чи продовжилася співпраця з Bikaji після першого проєкту?
Так. У 2024 році клієнт ініціював нові проєкти зокрема тістоміс продуктивністю близько 3000 кг/год і масштабування рішень на інших ділянках.
Це показник того, що ефект був не лише технічним, а й економічним.
Якщо узагальнити: як це впливає на споживача?
Споживач цього не бачить, але частина ціни формується саме на виробництві. Якщо підприємство працює стабільніше і з меншими втратами, у нього з’являється більше можливостей контролювати собівартість.
І це один із факторів, який у підсумку впливає на доступність продуктів.