Космічний телескоп James Webb зафіксував на Каллісто неоднорідний розподіл водяного льоду, твердого вуглекислого газу та інших речовин. Це може свідчити про складні процеси, що змінюють поверхню одного з найбільших супутників Юпітера, повідомляє OBOZ.UA.
Міжнародна група дослідників під керівництвом Марії Камарки з Каліфорнійського технологічного інституту проаналізувала дані ближнього інфрачервоного спектрографа NIRSpec. Спостереження охопили, зокрема, задню півкулю Каллісто, ударний басейн Асгард і область Вальгалли.
У спектрах виявили ознаку кристалічного водяного льоду поблизу 3,1 мікрометра. На передній півкулі його вміст пов’язують із рельєфом: у яскравих ударних басейнах і молодших кратерах льоду більше. Дослідники припускають, що давні зіткнення могли оголювати свіжий матеріал із-під поверхні.
На задній півкулі розподіл льоду відрізняється: його концентрація нижча біля екватора та вища на великих широтах. Одним із можливих пояснень автори називають вплив плазми магнітосфери Юпітера, потоки заряджених частинок якої можуть змінювати структуру льоду.
Прилад також зареєстрував сигнал твердого CO₂ поблизу 4,25 мікрометра. На передній півкулі найбільші його концентрації пов’язані з районами кратерів Лефн і Хеймдалль, що може вказувати на утворення або вивільнення вуглекислого газу під час ударів. Походження іншого сигналу, поблизу 4,57 мікрометра, який пов’язують зі сполуками вуглецю та азоту, залишається предметом наукового обговорення.
У матеріалі також ідеться про дуже розріджену атмосферу Каллісто, основним компонентом якої названо CO₂. Її найбільшу концентрацію зафіксували поблизу басейну Вальгалла; вона не збігається ані з ділянками найбільших запасів твердого CO₂, ані з найтеплішими зонами поверхні. Додаткові дані про супутник очікують отримати під час прольотів європейської місії JUICE біля Каллісто у 2030-х роках.
Джерело: obozrevatel.com