Найближчий соратник Кіра Стармера подав у відставку, а тепер британський прем’єр не певен, що втримається на чолі уряду. Якими можуть бути наслідки для України, розповідає Gazeta.ua.
8 лютого про свою відставку оголосив керівник апарату британського прем’єра Морган Максвіні. Він був причетним до призначення послом у США Пітера Мендельсона, якого підозрювали у зв’язках із Джеффрі Епштейном. У вересні 2025 року Стармер звільнив Мендельсона.
А після публікації 30 січня 2026 року американським Мінюстом нової порції файлів Епштейна (документів, котрі фігурують у справі) підозри підтвердилися. Мендельсон за гроші передавав урядові документи Епштейну якраз у розпал фінансової кризи 2008-2010 років.
Формально зв’язок Мендельсона з Епштейном треба доводити через суд. Водночас публічний резонанс набув загрозливого масштабу вже для прем’єра Кіра Стармера.
супротивники Стармера використовують кризу, котру вже називають найбільшою за його каденції
Політичні супротивники Стармера використовують кризу, котру вже називають найбільшою за його каденції, для спроби повалити лідера лейбористів.
Максвіні взяв усю відповідальність за призначення Мендельсона на себе. “Помилкове рішення, котре завдало багато шкоди”, – визнав він.
Слабке прикриття, адже без згоди Стармера цього би не сталося.
“Стармер має взяти на себе відповідальність за свої жахливі рішення”, – зажадала лідерка британських консерваторів Кемі Баденох.
Його час минає, стверджує лідер правопопулістської партії “Реформи UK” Найджел Фарадж, посилаючись на опитування. У січні 2026 року його партія вийшла у лідери з 30%, лейбористи відстають на 8%, а от консерватори від лейбористів – на 1%.
А Стармер стрімко втрачає популярність. Не лише через Мендельсона. Однак цей скандал може стати “останньою краплею”. За даними The Times, 51% респондентів вважають уряд лейбористів “бруднішим” за уряд консерваторів Бориса Джонсона. Найприкріше для соратників Стармера те, що серед цих 51% понад 25% голосували у 2024 році за лейбористів.
Тривожним дзвіночком для Стармера стала також відставка його директора зі зв’язків з громадськістюТіма Аллана. Наступного тижня можлива нова хвиля викриттів. Тім завбачливо покинув урядовий корабель?
Набрехав і покинув
На початку лютого Кір Стармер заявив: “Мендельсон мені брехав”. Тоді ж під тиском консерваторів він погодився оприлюднити всю переписку між членами уряду від дати призначення Мендельсона на посаду. Перші публікації можливі вже цього тижня. Очікується, що вони даватимуть уявлення про побудову відносин Стармера з Трампом. Вихід назовні такої інформації може викликати гостру реакцію Білого дому. І це чудова нагода для Фараджа використати зв’язки з чинним президентом США, котрими він хизувався, і спробувати дотиснути до дострокових парламентських виборів.
Відставки Максвіні та Аллана є останнім шансом Стармера утримати посаду прем’єра, вважає політолог Австралійського національного університету Чарльз Міллер.
“Максвіні був дуже важливою фігурою, головним стратегом Стармера і багато в чому саме він формував політику чинного прем’єра”, – пояснив експерт.
Демарш Максвіні може означати і політичний розворот самого Стармера, котрий зробив ставку на залучення зовнішніх інвестицій, що вилилося у непопулярні рішення (скорочення “зимової субсидії” на опалення). Але куди?
Уперед із “силою добра”
Лейбористиі втрачають підтримку британців, а це чутливо для партії напередодні місцевих виборів, що будуть у травні 2026 року. Як стверджує агенція Bloomberg, шанси прем’єра утриматися на посаді до кінця тижня 50 на 50%.
Однак сам прем’єр нікуди йти не збирається. “Ми зобов’язані довести, що політика може бути силою добра. З цієї точки ми підемо вперед”, – заявив Стармер 9 лютого.
Це може означати домовленості з впливовими лейбористами або навіть їхнє входження до уряду. Зокрема, мера Манчестера Енді Бернхема, котрий у соцопитуваннях випереджає не лише Стармера, а й Фараджа. Або колишню заступницю прем’єра і впливову лейбористку Анжелу Рейнер.
Інституційна зв’язка
Для України турбулентність у Британії є наочним підтвердженням, шо харизматичні союзники є бонусом, а не фундаментом, зауважила докторка політичних наук Андріана Костенко. З Британією у нас є інституційна зв’язка, котра не залежить від зміни прем’єрів.
Британський політикум відданий стратегічному курсу на протистояння РФ і підтримку України. За 4 роки війни він залишався незмінним, попри рокіровки премєрів. Тому нам переживати нічого, розповів Gazeta.ua політолог Олексій Якубін. “Я не бачу передумов чи ознак можливого коригування цього курсу”. – наголосив він.
Хоча у лейбористів справді складна ситуація. І заява Стармера про “силу добра” не гарантує збереження ним посади.
“Це лише сигнал, що йому тимчасово вдалося стабілізувати ситуацію всередині партії, “усе під контролем”, – наголосив експерт.
Непокоїтися варто, якщо до влади прийже Фарадж, який, наприклад, проти британського військового контингенту в Україні.